Реферат на тему:

СПЕЦИФІКА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПОЕТИЧНОГО ПЕЙЗАЖУ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІРИКИ (ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ ПОЕЗІЇ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ)

Проблема передачі кольору в художньому перекладі поетичного пейзажу є актуальною не тільки щодо окремо взятих європейських літератур. У контексті дослідження творів української лірики це набуває неабиякого значення, оскільки передати колористичні модифікації, що є вираженими за допомогою дескрипторів, у процесі перекладу досить складно. Перед перекладачем постає дилема, який дескриптор треба вжити у даному випадку. Чимало словоформ з відповідного лексичного ряду відповідає настрою пейзажу, що зображується. Отже, перекладач повинен осмислити кожне слово з його інтонаційною гамою, а потім відібрати найкращий варіант. Саме на цьому етапі починаються складнощі: дескриптор треба вжити так, щоб він, відповідаючи настрою, не суперечив контексту мови, на яку перекладається поетичний пейзаж.

У теорії перекладу існує значна кількість проблем, що вже не раз ставала об'єктом дискусіїї. Існують різноманітні думки про нюанси цього мистецтва слова. Наприклад, Ю.Абизов так розмірковував над секретами перекладу: "Можна пригадати випадок, який мав місце 20 років тому. Швидко готувався до видання роман А.Упіта "Просвіт у хмарах" в російському перекладі. Перекладали Л.Паже та російський письменник М.Задорнов. У зв'язку з тим, що виникли різноманітні проблеми, провели нараду на найвищому рівні з метою розібратися і посунути справу вперед. На цій нараді М.Задорнов, який зовсім не знав латинської мови, а тільки торкався перекладу "рукою майстра", ось таким чином декларував свою незгоду з позицією редакторів: "Вони заявляють, що не можна буквально передавати ідіоми. Скажімо, там якась жінка кричить на дітей: "Мені гроші з порожнього синього повітря не падають!" Редактори кажуть – це є буквалізм. У крайньому випадку треба поставити: "Мені гроші з неба не падають". Не бачу в цьому сенсу. Це так добре сказано: з порожнього! синього! повітря! – і починають падати монети. Або навіть паперці. Це ж так вражає. У цьому вислові – цілий живопис. Ось так і треба писати. Не замінювати живопис на будь-які сухі фразеологізми, до яких вже звикли, від яких ні серцю, ні розуму"(1, 128). Далі автор пише, що було створено навіть теорію "буквалістського" перекладу і розповідає про те, що за цією теорією художнього перекладу "робилося багато помилок і навіть втрачався звукопис." (1, 128).

Відомо, що в практиці сучасної літератури переклад часто робиться спочатку фа-хів-цями, які складають так званий підрядковий текст, а потім письменники, перекладачі починають створювати художні аналоги цього підрядкового перекладу. Якщо звернемося до Ю.Абизова, то знайдемо в нього таке слушне висловлювання: "Питання про будь-який текст, що можна перекласти або не можна перекласти, повинно вирішуватися не тільки з позиції долання чисто технічних, мовних труднощів, а й з точки зору його психологічного сприйняття" (1, 131).

Подивимося тепер, як змінюються дескриптори при перекладі поетичних пейзажів з української мови на російську.

Леся Українка своїми поезіями збагатила скарбницю не тільки української, але й світової художньої культури. Свідченням того слугує переклад її творів на російську мову. Проаналізуємо переклад О.Прокофьєвим твору Лесі Українки "Подорож до моря":

Под голубым высоким небосводом

Сверкают всюду речки серебром.

То чародейка, вечная природа,

Стоцветные ковры раскинула кругом.

(5, 49) | Снується краєвидів плетениця,

Розтопленим сріблом блищать річки, –

То ж матінка-натура чарівниця

Розмотує свої стобарвнії нитки.

(4, 92)

Для першого рядка перекладач не зміг знайти аналог у російській мові, тому він використав дескриптор у складі традиційної фрази. Цей факт легко пояснити. Небо є обов'язковою часткою зображення природи, тому можна використати його характеристики у будь-якому випадку. Навіть якщо немає аналогу для перекладу фрази оригіналу, можна використати уявні риси неба. Застосування кольору у даному випадку є необхідним. На жаль, переклад дескриптора "розтопленим сріблом" не достатньо передає різноманітність кольорових відтінків річки. Далі знаходимо заміщення більш яскравого дескриптора іншою фразою, яку можна назвати дескриптором-фразою, але ж вона також не повністю передає відтінки кольору, що подаються у тексті оригіналу:

Хаты вишнями закрыты,

Светлой дымкою повиты,

Тополя стоят на воле,

Говорят с ветрами в поле.

(5, 50) | Там хати садками вкриті,

Срібним маревом повиті

Коло сел стоять тополі

Розмовляють з вітром в полі.

(4,93)

Проте в наступному уривку дуже вдало передаються настрій і вся кольорова гама пейзажу:

Там нивы шумят золотые,

Простор без конца и без края,

Боры вековые густые

Друг другу там тайны вверяют.

(5, 50) | Хвилюють лани золотії

Здається, без краю, аж знову

Бори величезні, густії

Провадять таємну розмову.

(4,.93)

Система дескрипторів у художньому перекладі з української мови на російську може залишатися практично незмінною. На наш погляд, це пов'язано з історією розвитку української мови і культури, їхніх тісних стосунків з російською літературою та культурою. Приклад того, як система дескрипторів у процесі перекладу майже не змінюється, спостерігаємо в наступному уривку:

Ярко широкая даль розовеет

Где луч прольётся искристый,

Только лишь глянешь на запад, туман там синеет,

Вот он клубится, росистый.

(5, 51) | Світлом рожевим там степ паленіє,

Промінь де ллється іскристий,

Тільки туман на заході суворо синіє,

Там заляга він росистий.

(4, 93)

Принагідно зазначимо, що такий яскравий дескриптор, як "паленіє" і пов'язаний з дескриптором "синіє" прислівник "суворо" не були відображені у перекладі. Частина колористичних визначень у поетичному пейзажі при перекладі губиться, навіть у споріднених мовах.

Постійний епітет "ясне", що виступає дескриптором у поетичному пейзажі, та дескриптор-фразу "грає вогнем, променіє" О.Прокоф'єв не вживає у перекладі. Основний термін кольору він передає дескриптор-фразою "огнём засверкало", а словосполучення "світлом рожевим", що несе в собі найтонші відтінки кольорів, які спостерігаються