Все це дозволяє не просто провести певну паралель між станом природи та душі героя, а призводить до ствердження знищення поетом будь-яких меж між двома світами: внутрішнім та світом природи, неосяжним всесвітом. Тобто про руйнування грані між суб’єктивним та об’єктивним як визначальної риси літератури ХХ ст.

Формування в учнів поняття імпресіонізм
(слово вчителя, запис означення у зошити).

Пейзажні замальовки нагадують, начебто слайди розрізнених зображень або різні плани, "схоплені" об’єктивом кінокамери. Така техніка наближає літературу майже до живопису: розрізнені "мазки" потрібно завдяки силі художньої уяви сприймати як єдину цілісність. Саме у живописі у другій половині ХІХ ст. сформувався такий напрям, як імпресіонізм. Імпресіоністи намагалися витончено передати власні миттєві враження та настрої. Це зумовило функціональні та композиційні зміни в літературному опису: опис став епізодичним, фрагментарним, суб’єктивним.

Імпресіоністичні тенденції згодом впливають і на зміни у поетиці прозових творів. Їхнього впливу зазнала і реалістична проза, яка творчо і плідно застосовувала набутки модернізму, обравши собі за мету відтворити внутрішній світ індивідуума.

6. Аналіз другої та четвертої строф. Через що невимовних страждань зазнає ліричний герой? Чи вважає за можливе жити і як саме жити без коханої? Що для ліричного героя є визначальним у понятті "життя"?

Ліричний герой невимовно страждає через остаточну втрату якоїсь духовної спо-рідненості душ з коханою людиною: їй тоскно з ним, йому вона вже здається "женой", "чужою", бо віддалилася від нього. Звукопис російського слова "тоскливо" майже примушує відчути схлип: "слізливо", "плаксиво". Дві літери "о" лунають, наче стогін: "тоскливо".

Яким епітетом визначає цей день у своєму житті поет? Чи можна вважати, що цим епітетом майстер слова намагався виразно визначити, перш за все, стан погоди?

Епітет "ненастный" визначає внутрішній стан ліричного героя. Цей день став для нього таким, бо тільки з природними катаклізмами можна порівняти те, що спіткало його.

Жити без коханої ліричний герой, за його власним твердженням, зможе тільки "якось". Саме оце "якось" дозволяє підвести учнів до розуміння того, що ліричний герой не вважає життям своє існування без коханої.

Що ж його призводить до необхідності існувати, а не жити?

Втрата кохання позбавляє його будь-яких сподівань на можливість вважати своє життя життям. У контексті твору найближчим синонімом до слова "життя" стає слово "кохання". Теми життя, смерті та кохання є провідними, визначальними у творчості І.О.Буніна. (Запис у зошитах: "Провідні теми у творчості І.О.Буніна").

7. Яким чином намагається ліричний герой подолати самотність, розпач? Чи можна стверджувати, що цей вірш песимістичний за пафосом?

Учні повинні проаналізувати усі шляхи подолання самотності. Наміри здолати його вогнем каміну, спиртним напоєм, купівлею собаки доводять, що ліричний герой страждає насамперед від душевного холоду. Він сподівається його перемогти завдяки фізичному теплу та відданості собаки.

Отже у центрі твору постає зображення трагедії особистості, приреченої на самотність. Але сенс свого життя вона вбачає і продовжує бачити у коханні. За пафосом цей вірш ні в якому разі неможливо визначити песимістичним: тричі поет повторює слова "до весни". Ці слова переконують нас у одвічному оновленні, у невмирущості, безсмерті життя та кохання на землі: після ночі обов’язково буде світанок дня, після зими забуяє весна. Але це вже буде наступний день, нова весна та нове кохання нових або з оновленою душею людей.

Бесіду про специфіку лірики І.О.Буніна доцільно завершити читанням декількох фрагментів з поезій "Листопад" (п’ята строфа: 1-12 та останні два рядки), "Вогні небес", "У лісі, у горі...", "В гостиную сквозь сад и пыльные гардины...". Учні переконуються у майстерності зображення поетом відтінків кольорів, світла, звуків, у багатстві використання ним зорових деталей. Учитель особливий наголос робить на тому, що все, властиве поезії І.О.Буніна, властиве і його прозі: ліричність, сповідальні інтонації, пошуки вагомих художніх деталей, копітка праця над словом, використання імпресіоністичної та символічної образності. Водночас необхідно визначити провідні теми творчості митця: природа, відчуття єдності людини з природою, злиття в його творчості в єдине ціле образу рідної природи, що є уособленням життя та краси, безкінечної зміни життя та смерті, занепаду поміщицької садиби, батьківщини (Запис у зошит цієї теми творчості).

Наступний етап уроку присвячується п’яти-семихвилинній емоційній розповіді вчителя про чинники формування такої незвичайної творчої індивідуальності як І.О.Бунін. Зміст розповіді вчителя містить наступну інформацію. Дитячі та юнацькі роки, що були проведені в оточенні неповторної, скромної краси середньої смуги Росії (Орловська губер-нія), привчили майбутнього поета прислухатися та приглядатися до оточуючого світу, природи та людини, відчувати у всьому найтонші зміни та рухи. Успадкувавши від батьків пристрасність натури, загострену чутливість, змушений через матеріальні нестатки у родині одержувати освіту вдома, він відчував себе вельми самотнім. Ця самотність розвинула у майбутнього митця загострену спостережливість. Знаходження І.О.Буніним свого незвичного відчуття світу, оригінального підходу до відтворення його у художній формі призвело згодом до визнання: присудження Пушкінської премії, у 1909 році обрання почесним академіком Російської Академії наук. Щоб зрозуміти біль та тугу митця, зрозуміти особливості його світобачення, необхідно уявити себе людиною, на чиїх очах руйнується, швидкоплинно змінюється дорогий його серцю світ.

Історичний коментар зводиться до відповіді учнів на одне-два запитання: Що являла собою Росія на межі ХІХ-ХХ ст.? Які події мали трагічний відгук у житті кожного жителя цієї країни, зокрема дворян за походженням? Учні пригадують, що традиційно аграрна країна переживала глибоку кризу: зруйновано було колишній