4. Правдою є те, що Німеччина і СРСР у результаті багаторічної ідеологічної ворожнечі сьогодні не довіряють один одному. Ще має бути усунути багато зібрався сміття. Але варто констатувати, що в плині цього часу природна симпатія німців до всього росіянина ніколи не зникав. На цьому можна заново будувати політику обох держав.

5. Імперський уряд і Радянський уряд відповідно до наявного досвіду повинні враховувати, що капіталістичні західні демократії є непримиренними ворогами як націонал соціалістичної Німеччини, так і СРСР. Нині вони висновком військового союзу знову намагаються утягнути СРСР у війну проти Німеччини. У 1914 році ця політика мала для Росії погані наслідки. Настійний інтерес обох країн- на всі майбутні часи уникнути розтерзання СРСР і Німеччини в інтересах західних демократій.

6. Викликане англійською політикою загострення германо-польських відносин, а також англійське підбурювання до війни і зв'язані з цим прагнення до союзу вимагають швидкого з'ясування германо-російських відносин. Інакше без німецького сприяння події могли б прийняти такий оборот, що позбавить обох урядів можливості відродити германо-радянську дружбу й у даному випадку спільно розв'язати територіальні питання в Східній Європі. Тому керівництво в обох країнах не повинне допустити такого ходу подій і вчасно активно втрутитися. Було б фатальним, якби через взаємне незнання поглядів і намірів шляху обох народів остаточно розійшлися. У Радянського уряду, як нам відомо, теж мається бажання внести ясність у германо-радянські відносини. Але оскільки, як свідчить попередній досвід, це може бути здійснене по звичайних дипломатичних каналах лише повільно, пан імперський міністр закордонних справ Риббентроп готовий прибути в Москву з короткостроковим візитом, щоб від імені фюрера викласти пану Сталіну погляди фюрера. Тільки в ході особистої бесіди може бути, на думку пана фон Риббентропа, досягнуті зміна і можливість закласти при цьому фундамент остаточного улагоджування германо-російських відносин.

Доповнення: Прошу не передавати пану Молотову цю інструкцію в письмовому виді, а дослівно зачитати її. Я надаю значення тому, щоб вона як можна точніше дійшла до пана Сталіна, і уполномочиваю Вас у даному випадку по моєму дорученню просити пана Молотова про аудієнцію в пана Сталіна, щоб Ви змогли зробити йому ця важлива заява також безпосередня. Поряд з розмовою з Молотовою попередньою умовою мого візиту була би докладна бесіда зі Сталіним.

Риббентроп

Молотів уважно вислухав повідомлення, назвав його украй важливим і заявив, що негайно передасть його уряду. Що ж стосується приїзду Риббентропа, те Молотів сказав, що "подібна поїздка вимагає відповідних готувань для того, щоб обмін думками дав які-небудь результати". Особливо зацікавило наркома повідомлення радянського повірника в справах у Римі про деякий німецький план врегулювання відносин зі СРСР, одним пунктом якого був висновок пакту про ненапад. Посол відповів, що з Риббентропом це питання ще не обговорювалося. У своєму посланні Вайцзеккеру Шуленбург відзначив, що пропозиція про візит Риббентропа дуже підлестило Молотову. Варто також помітити, що в той же час радянський уряд просило Англію і Францію надіслати в Москву для переговорів міністрів, але прибув представник, що не має подібних повноважень.

Уже 16 серпня Риббентроп зажадав у Шуленбурга, щоб він знову зустрівся з Молотовим і повідомив йому, що Німеччина готова укласти пакт про ненапад терміном на 25 років. Зустріч відбулася 17 серпня, і в ході її послу була вручена відповідь радянського уряду на заяву німецької сторони, зроблена двома днями раніш. У цьому документі після нагадування про ворожі дії Німеччини стосовно СРСР у минулому виражалася згода врегулювати відносини; першим кроком до цього може бути висновок торгової і кредитної угоди; другим - висновок пакту про ненапад чи підтвердження Договору про нейтралітет 1926 року. Особливо обмовлялася необхідність одночасно підписати спеціальний протокол, що визначить інтереси сторін у тім чи іншім питанні зовнішньої політики і з'явиться невід'ємною частиною пакту. Від сюди видно, хто був ініціатором секретного протоколу.

Під час бесіди 17 серпня Молотів говорив про майбутній пакт значно конкретніше, ніж у ході попередньої бесіди з послом. Для цього пакту, на думку Молотова, прикладом можуть послужити аналогічні пакти про ненапад, укладені Радянським Союзом із поруч інших країн. Що ж торкається питання про протокол, то він сказав: "Ініціатива при висновку протоколу повинна виходити не тільки від радянської, але і від німецької сторони" і додав, що питання, порушені в німецькій заяві від 15 серпня (тобто про Польщу і Прибалтику) не можуть ввійти в договір (він буде опублікований), вони повинні ввійти до протоколу (він буде секретним). Молотів дав зрозуміти, що Сталін знаходиться в курсі переговорів, і що питання з ним погоджений. Радянська сторона підтримала бажання Риббентропа приїхати в Москву, але було обговорене побажання Москви проробити всю роботу без зайвого шуму. Це диктувалося необхідністю підготувати суспільну думку в країні і за рубежем до настільки різкої зміни зовнішньополітичного курсу.

І знову Риббентроп зажадав зустрічі з Молотовим.

ДИРЕКТИВА ІМПЕРСЬКОГО МІНІСТРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ НІМЕЦЬКОМУ ПОСЛУ В РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗІ 18 АВГУСТА 1939р.

Прошу Вас