Імперський уряд з великим задоволенням сприйняло з його останньої заяви позитивне відношення Радянського уряду до формування нових германо-російських відносин. Зрозуміло, і ми теж при нормальних умовах були б згодні підготувати і звичайним шляхом здійснити нове врегулювання германо-російських відносин. Але нинішнє положення робить необхідним, на погляд фюрера, використовувати інший метод, що швидше приведе до мети. За його словами, ми повинні вважатися з тим, що в будь-який день можуть відбутися інциденти, що зроблять неминучий конфлікт [з Польщею ]. Судячи з поводження польського уряду, розвиток подій у цьому напрямку знаходиться не в наших руках. Фюрер вважає під час з'ясування германо-російських відносин не дати застигнути себе врасплох початком германо-польського конфлікту. Він вважає їхнє попереднє з'ясування необхідним для того, щоб у випадку конфлікту врахувати російські інтереси, а без такого з'ясування зробити це було б, зрозуміло, важко.

Зроблене паном Молотовим заява посилається на Ваше перше повідомлення від 15 серпня. У моїй додатковій інструкції про це повідомлення ясно сказано, що ми цілком згодні з ідеєю пакту про ненапад, гарантування Прибалтійських держав і надання впливу на Японію. Таким чином, усі конструктивні елементи для негайного початку прямих усних переговорів і остаточної домовленості маються.

В іншому Ви можете згадати, що названий паном Молотовим перший етап, а саме, завершення переговорів про нову германо-російську економічну угоду, на сьогодні здійснений, так що варто було б приступити до другого.

Тому ми просили б [Радянський уряд] негайно повідомити про позицію, зайнятої їм стосовно запропонованого в додатковій інструкції моїй негайній поїздці в Москву. Прошу при цьому додати, що я прибув би з генеральними повноваженнями від фюрера, що уполномочивают мене вичерпним і завершальним образом врегулювати весь комплекс питань.

Що ж стосується колись вес пакту про ненапад, то для нас це питання настільки просте, що не вимагає ніяких довгих переговорів. Ми думаємо тут про наступні три пункти, що я прошу пану Молотову зачитати, але в письмовому виді не передавати:

Стаття перша. Німецький рейх і СРСР ні в якому разі не удадуться до чи війни до іншого виду застосування сили друг проти друга.

Стаття друга. Цей договір набирає сили негайно після підписання і діє без додаткового продовження на термін 25 років.

Прошу при цьому помітити, що я в стані ( що стосується даної пропозиції ) при усних переговорах у Москві врегулювати всі деталі й у разі потреби врахувати російські інтереси. Точно також я в стані підписати спеціальний протокол, що врегулює інтереси обох країн у тих чи інших питаннях зовнішньої політики, наприклад, розмежування сфер інтересів у районі Балтійського моря, Питання про Прибалтійські держави і т.п. Таке врегулювання, що, як нам здається, має велике значення, теж можливе тільки в ході усної бесіди.

У зв'язку з цим прошу підкреслити, що німецька зовнішня політика підійшла сьогодні до історичного повороту. Я прошу вести цього разу бесіду (не говорячи вже про вищевикладені статті договору ) не зачитуючи дану інструкцію, а в дусі майбутніх висловлень домагатися швидкого здійснення моєї поїздки і відповідно реагувати на всі обновлені російські заперечення. При цьому Ви повинні мати на увазі той вирішальний факт, що швидке виникнення відкритого германо-польського конфлікту є справою ймовірним, і тому ми у величенному ступені зацікавлені в тім, щоб моя поїздка в Москву відбулася негайно.

Сказано досить відверто, що Німеччини конче потрібний нейтралітет СРСР стосовно агресії проти Польщі (у те момент мова йшла ще тільки про нейтралітет), і вона готова сплатити за це. Даний документ показує, що вибір на користь Німеччини був зроблений уже давно; угода з нею забезпечувало солідні територіальні збільшення, до того ж СРСР залишався осторонь від “великої” війни. У випадку союзу з Заходом грозила дуже швидка участь у такій війні, непідготовленість до якої була очевидна. Тому Сталін резонно вибрав Німеччину.

19 серпня Молотів і Шуленбург зустрічалися двічі (друг раз Молотів запросив німецького дипломата усього через півгодини після його повернення з Кремля). Під час другого візиту (який знадобився, очевидно, після доповіді Молотова Сталіну про зміст тільки що що закінчився бесіди) Молотів вручив Шуленбургу радянський проект пакту про ненапад. Усупереч недавній рекомендації, даної Молотовим німцям, цей проект в одному, але дуже істотному пункті не збігався з колишніми пактами, укладеними СРСР: у ньому була відсутня стаття про денонсацію у випадку нападу однієї з договірних сторін на третю державу. Проект закінчувався постскриптумом наступного змісту: “Дійсний пакт дійсний лише при одночасному підписанні особливого протоколу по пунктах зацікавленості договірних сторін в області зовнішньої політики. Протокол складає органічну частину пакту”. Коментуючи радянський проект, Молотів сказав: “Питання про протокол, що повинний бути невід'ємною частиною пакту, є серйозним питанням. Які питання повинні ввійти до протоколу, про цьому повинне думати німецький уряд. Про це ми також думаємо”.

Німців у цей момент цікавило насамперед інше- як би максимально прискорити приїзд Риббентропа в Москву. Виникла суперечка через дату візиту. Спочатку було вирішено прийняти німецького міністра через тиждень після висновку договору по економічних питаннях (він був підписаний 19 серпня), а потім була призначена більш близька дата.

Останнім акордом стало особисте послання Гітлера Сталіну.

ПАНУ СТАЛІНУ. МОСКВА 20