АВГУСТА 1939 р.
Я щиро вітаю підписання нової германо-радянської торгової угоди як перший крок до перебудови германо-радянських відносин
Висновок з Радянським Союзом пакту про ненапад означає для мене закріплення німецької політики на довгу перспективу
Я приймаю переданий Вашим міністром закордонних справ Молотовим проект пакту про ненапад, але вважаю настійно необхідним самим якнайшвидшим образом з'ясувати зв'язані з ним ще питання
Напруженість між Німеччиною і Польщею стала нестерпної. Поводження Польщі стосовно великої держави таке, що криза може вибухне в будь-який день.
Я вважаю, що у випадку наміру обох держав вступити один з одним у нові відносини, доцільно не втрачати часу. Тому я ще раз пропоную Вам прийняти мого міністра закордонних справ у вівторок, 22 серпня, а саме пізніше - у середовище, 23 серпня.
Адольф Гітлер.
Посол Німеччини в СРСР Шуленбург вручив телеграму в 15 годин 21 серпня. Ультимативний тон телеграми був очевидний. Сталін з Молотовим довго сиділи над посланням, ще раз послухали Ворошилова про хід переговорів з англійцями і французами, одержали підтвердження про контакти Берліна з Парижем і Лондоном, що загрожували широким антирадянським альянсом. Після зважування всіх “за” і “проти”, рішення, нарешті, було прийнято. Сталін продиктував наступне повідомлення:
РЕЙХСКАНЦЛЕРУ НІМЕЧЧИНИ А. ГІТЛЕРОВІ. 21 АВГУСТА 1939 М.
Дякую за лист. Сподіваюся, що радянську-германо-радянська угода про ненапад створює поворот до серйозного поліпшення політичних відносин між нашими країнами.
Народи наших країн мають потребу в мирних відносинах між собою. Згода німецького уряду на висновок пакту ненападу створює базу для ліквідації політичної напруженості і установлення світу і співробітництва між нашими країнами.
Радянський уряд доручило мені повідомити Вам, що воно згідно на приїзд у Москву м. Риббентропа 23 серпня.
И. Сталін.
Гітлер, знаходячись з Риббентропом в Оберзальцберге, нервував. Йому потрібний був пакт. А росіяни усі шукали шанси з англійцями і французами. Навіть у ту годину, коли Сталін підписував телеграму Гітлерові, відбулося ще одне, останнє, тристороннє засідання делегацій. Генерал Думенк,- глава французької місії, повідомляв у Париж Е.Деладье: ”Призначене на сьогодні засідання відбулося ранком. В другій половині дня пішло друге засідання. Вході цих двох засідань ми обмінялися ввічливими зауваженнями з приводу затримки через прохід радянських військ через польську територію. Нове засідання, дата якого не встановлена, відбудеться тільки тоді, коли ми могтимемо відповісти позитивно”. Але нового засідання не відбулося.
23 серпня два великих транспортних “Кондори” з делегацією Риббентроппа на борті приземлилися в Москві. Треба сказати, що в результаті неузгоджених дій засобів радянської ПВО, у коридорі прольоту в районі Великих Цибуля літаки були обстріляні зенітною артилерією і лише завдяки щасливому випадку не були збиті.
Треба думати, радянські керівники не зраділи, довідавшись, що Риббентроппа супроводжують не 4-5 помічників, а звита в 37 чоловік. Але справа була зроблена, сенсації не уникнути, і незабаром почалися переговори. Їх вів Сталін. Вони затяглися далеко за північ.
З ЗАПИСУ ЗАСТУПНИКА СТАТС-СЕКРЕТАРЯ ХЕНКЕ БЕСІДИ ІМПЕРСЬКОГО МІНІСТРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ЗІ СТАЛІНИМ І ГОЛОВОЮ РАДИ НАРОДНИХ КОМІСАРІВ СРСР МОЛОТОВИМ, ЩО ВІДБУЛАСЯ В НІЧ З 23 НА 24 АВГУСТА 1939р.
Обговорювалися наступні питання:
Японія:
Пан імперський міністр сказав, що германо-японська дружба никоим образом не спрямована проти Радянського Союзу. Більш того, завдяки нашим гарним відносинам з Японією ми в стані сприяти компромісу в протиріччях між СРСР і Японією. У випадку, якщо пан Сталін і Радянський уряд того бажають, пан імперський міністр закордонних справ готовий діяти в цьому дусі. Він відповідним чином впливав би на японський уряд і підтримував би контакт по даному питанню з радянсько-російським представником у Берліні.
Пан Сталін відповів, що хоча Радянський Союз і бажав би поліпшення відносин з Японією, але терпіння у відношенні японських провокацій має свої границі. Якщо Японія хоче війни, вона неї одержить. Радянський Союз її не боїться і до цього підготовлений. Якщо ж Японія хоче світу- тим краще! Пан Сталін вважає сприяння Німеччини в поліпшенні радянсько-японських відносин корисним, але він не хотів би , щоб у Японії виникло враження, начебто ініціатива в цьому питанні виходить від Радянського Союзу.
Пан імперський міністр закордонних справ погодився з тим, що його сприяння могло б означати продовження тих переговорів, що він от уже ряд місяців веде з японським послом у дусі поліпшення радянсько-японських відносин. Однак і з німецької сторони теж не було б виявлене ніякої ініціативи в цьому питанні.
Деякі з питань цих переговорів були мало освітлені в печатці. Наприклад, обговорення питання про “антикомінтернівський пакт”, коли Сталін і Риббентроп переконували один одного в тім, начебто цей пакт спрямований зовсім не проти СРСР, а проти Англії, і під кінець Риббентроп розповів имевшую ходіння в Берліні жарт: ”Сталін ще приєднається до антикомінтернівського пакту”. І дійсно, у листопаду 1940 р. СРСР у принципі погодився приєднається до Потрійного пакту Німеччини, Італії і Японії, що був агресивним військовим союзом і в цьому змісті набагато перевершував “антикомінтернівський пакт” з його переважно ідеологічною спрямованістю.
Дотепер не проаналізовані висловлення Сталіна в бесіді з Риббентропом із приводу загарбницьких намірів Італії. “Немає чи в Італії устремлінь, що виходять за межі анексії Албанії, можливо, - до грецької території? ”- запитав Сталін. І далі продовжила: “Маленька, гориста погано населена Албанія... не представляє особливого інтересу для Італії.” Це було провокаційне зауваження, хоча, звичайно, і не зв'язане прямо з нападом Італії на Грецію в 1940 р. На повідомлення Риббентропа про те, що Німеччина готова врегулювати відносини між СРСР