В угоду Німеччини, що уже виготовилася для нападу на Польщу, у тексті пакту про ненапад була відсутня стаття про припинення його дії у випадку агресії однієї зі сторін стосовно третьої держави. З цих же розумінь передбачався його вступ у силу негайно після підписання, а не після ратифікації, про що йшла мова в радянському проекті пакту. Те й інше було відзначено світовою громадськістю, звідси і незграбні відповіді Молотова (у його повідомленні Верховній Раді СРСР) “декому, хто може наміриться кваліфікувати Німеччину нападаючою стороною.” Молотів доводив, що стаття про денонсацію нібито необов'язкова, “забувши” про аналогічні договори, ув'язнених СРСР і посилаючись чомусь на польсько-німецький пакт про ненапад 1934р.

Дуже мало відомо про те, як проходили обговорення і формулювання Секретного протоколу. У ході переговорів об'єкти поділу були названі лише в загальній формі, підписаний же текст договору містив деталізацію.

У цьому договорі звертає на себе увага насамперед стаття, що стосується Польщі. Тут, по-перше, установлювалася границя сфер інтересів Німеччини і СРСР (по лінії рік Вісла, Нарев, Сан) на території в той момент ще незалежної держави “у випадку територіально-політичної перебудови” областей, що входять у нього. По-друге, ставилося питання, “ чиє в обопільних інтересах бажаним збереження незалежності Польської держави і які будуть ео границі”. Рішення цього питання ставилося в залежність від “подальшого політичного розвитку”, а на ділі- від результату війни проти Польщі, що повинна була початися через кілька днів. У такий спосіб Секретний протокол припускав, власне кажучи, четвертий розділ Польщі.

Прибалтійські країни визнавалися сферою інтересів СРСР; вона повинна була простиратися аж до північної границі Литви. Окремий пункт Протоколу констатував “інтерес СРСР у Бесарабии” і “повну не зацікавленість” Німеччини в ній. Те був формений міжнародний розбій. Не випадково в Протоколі двічі говорилося про його найсуворішу конфіденційність.

Під час перебування в Москві Риббентроп одержав від Вайцзеккера телеграму наступного змісту: “Фюрер дуже б вітав би, якби в рамках майбутніх переговорів було визначено, що в результаті домовленості Німеччини і Росії щодо проблем Східної Європи остання розглядалася б як приналежна до виняткової сфери інтересів Німеччини і Росії”. Гітлер уявляв собі справу так, що партнери не тільки поділили цілий регіон між собою, але й ізолювали його від іншого світу.

Радянсько-німецький пакт був укладений терміном на 10 років. Що стосується німецької сторони, те там ніколи не розраховували більш ніж на дворічну його тривалість. Імовірно, і радянська сторона розуміла, що їй відпущене не 10 років, а значно менше. Але чи була необхідність висновку цього договору?

В основі сталінської концепції лежить твердження, начебто в 1939р. СРСР перебував під безпосередньою загрозою агресії з боку Німеччини. Це невірно, подібної погрози тоді не було. Справа не тільки у відсутності оперативних планів нападу на СРСР. Головне полягало в непідготовленості Німеччини до такої війни. СРСР, хоча він і був ослаблений сталінськими “чищеннями”, - не Польща. По своїх матеріальних і людських ресурсах він набагато перевершував Німеччину. У 1939р. У вермахті не вистачало важких танків, машин, засобів зв'язку. У 1939р. Вермахт практично не мав бойового досвіду. У 1941р. За плічми німецької армії був розгром декількох країн, включаючи Францію. Це була вже друга армія.

Але, може бути, у 1941р. СРСР краще був підготовлений до війни? Багато чого говорить про зворотний. Просування на трохи стільник кілометрів уперед не дало виграшу. По-перше була зруйнована першокласна смуга споруджень на старій границі, а нову ще не звели; по-друге, украй непродумане розміщення військ у прифронтовій зоні дозволило німцям уже на самому початку війни нанести Червоної Армії важка поразка. Можливо, що якби війна почалася в 1939р., те вона зажадала б від радянського народу не таких дивовижних жертв.

Список використаної літератури:

Всесвітня історія. Підручник для ВУЗів. – К., 2000.

Словник-довідник з історії. – Харків, 2001.