У 1881 році він закінчивши Единбургский університет, де одержав ступінь бакалавра медицини і ступінь магістра хірургії і став шукати місце для роботи, знову провівши літо, працюючи в доктора Хору. Результатом цього з'явилася посада корабельним лікарем на судні "Mayuba", що ходило між Ліверпулом і західним узбережжям Африки і 22 жовтня 1881 року почалося чергове плавання. Плаваючи він знайшов Африку настільки ж огидної, як Арктику звабної. Тому він іде з корабля, у середині січня 1882 року, і перебирається в Англію в Плімут, де спільно працює з деяким Каллингуортом, з яким познайомився на останніх курсах навчання в Единбурзі, а саме з кінця весни до початку літа 1882 року, у плині 6 тижнів. (Ці перші роки практики добре описані в його книзі ("Листа Старка Монро").) Але виникають розбіжності і після них Дойл їде в Портсмут (липень 1882 року), де відкриває свою першу практику, розташувавши в будинку за 40 фунтів річних, котра стала приносити доход тільки до кінця третього року. Спочатку клієнтів не було і тому в Дойля з'являється можливість присвятити свій вільний час літературі. Він пише розповіді: "Кісти", "Блуменсдайкский яр", "Мій друг - убивця", що публікує в журналі "Лондон сосайети" у тім же 1882 року. Живучи в Портсмуті він зустрічається з Елмой Уелден, на якій обіцяв жениться, якщо буде заробляти 2 фунти в тиждень. Але в 1882 році після багаторазових сварок розстається з нею і вона їде у Швейцарію.

Щоб якось допомогти своєї матері Артур запрошує пожити в себе свого брата Іннеса, що скрашує сірі будні починаючого лікаря із серпня 1882 року по 1885 рік (Іннес їде вчитися в закриту школу в Йоркширу). Протягом цього років, молода людина розривається між літературою і медициною.

В один з березневих днів 1885 року доктор Пайк, його друг і сусід, запросив Дойла дати консультацію з нагоди хвороби Джека Хоукінса, сина вдови Емілі Хоукинс із Глостершира. У нього був менінгіт і він був безнадійний. Артур запропонував помістити його у свій будинок для постійного нагляду за ним, але через кілька днів він умер. Ця смерть дозволила познайомитися з його сестрою Луїзою (чи Туї) Хоукинс 27 років, з яким вони обручилися в квітні, а 6 серпня 1885 року одружилися. Його доход на той момент складав приблизно 300, а її 100 фунтів у рік.

Після одруження Дойл активно займається літературою і хоче зробити її своєю професією. Він друкується в журналі "Корнхилл". Один за іншим виходять його розповіді: (), ("Довге небуття Джона Хаксфорда"), (). Але розповіді розповідями, а Дойл хоче більшого, він хоче, щоб його помітили, а для цього необхідно написати щось більш серйозне. І от у 1884 році він пише книгу The Firm of Girdlestone: a romance of the unromantic ().Але до його великого жалю книга вона не зацікавила видавців. У березні 1886 року, Конан Дойл почав писати роман, що привів його до популярності. Спочатку він називався A Tangled Skein. У квітні він закінчує його і відсилає в "Корнхилл" Джеймсу Пейну, що у травні цього ж року дуже тепло про нього відзивається, але відмовляє в його публікації, тому що він, на його думку, заслуговує окремого видання. Так почалися митарства автора, що намагається прибудувати своє дітище. Дойл відправляє рукопис у Брістоль Ерроусмиту, і поки йде відповідь на нее бере участь у політичних подіях, де вперше з успіхом виступає перед багатотисячною аудиторією. Політичні пристрасті вгасають і в липні приходить негативне відкликання на роман. Артур не впадає у відчай і відправляє рукопис Фреду Уорну і КО0. Але і їхній роман не зацікавив. Далі випливають добродії Уорд, Локки і КО0. Ті знехотя погоджуються, але ставлять ряд умов: роман вийде не раніше наступного року, гонорар за нього складе 25 фунтів, а автор передасть видавництву усі права на добуток. Дойл знехотя погоджується, тому що хоче, щоб його перший роман був відданий на суд читачів. І от, двома роками пізніше цей роман був виданий у Beeton's Christmas Annual (Рождественський щотижневик Битона) за 1887 рік за назвою (), який познайомив читачів із Шерлоком Холмсом (прототипи: професор Джозеф Белл, письменник Оливер Холмс) і доктором Ватсоном (прототип майор Вуд), що стали незабаром знаменитими. Окремим виданням роман вийшов на початку 1888 року і був постачений малюнками батька Дойла - Чарльза Дойла

Початок 1887 року ознаменувало початок вивчення і досліджень такого поняття, як "життя після смерті". Разом зі своїм другом Боллом з Портсмута проводить спіритичний сеанс, що, однак, не дозволив до кінця розібратися з цим питанням, що продовжував вивчати все наступне життя. Як тільки Дойл відсилає "Етюд у багряних тонах", він приступає до нового, і наприкінці лютому 1888 року закінчує (), яка виходить лише наприкінці лютому 1889 року у видавництві "Лонгман". Артура завжди волокли до себе історичні романи. Його улюбленими авторами були: Мередіт, Стівенсон і,