Художній світ оповідання побудований на поєднанні елементів реального (буденний побут і пси-хологія мешканців рибальського селища) і фантастич-ного (образи янгола та жінки-павука), при цьому фан-тастичне мешканцями селища сприймається як щось цілком реальне, земне. Більше того, лікар, який огля-нув янгола і знайшов, що його крила є органічним про-довженням тіла, навіть здивувався, чому таких крил не-має у решти людей. Проте письменник не має наміру акцентувати увагу читача на подібних парадоксах і не ставить за мету поміняти місцями реальний і уявний світи. Фантастичне в оповіданні спрямоване на підкреслення і загострення тих моральних аномалій, які визначають реалії і саме існування значної частини людства. Тому фантастичне в оповіданні письменника виконує функцію своєрідного філософського гротеску, який збільшує і доводить майже до абсурду картину духовної безкрилості і моральної ницості людини, що замкнулася в колі вузькоегоїстичних матеріальних інтересів і грубих тілесних задоволень. Фабула оповідання фактично стилізована під біблійну ситу-ацію: появу перед людьми Божого вісника, адже «янгол» з грецького - це і є вісник, посланий Богом. Можна гадати, з яких причин він був посланий на землю, але го-ловне в тому, що люди навіть не намагалися цього зрозуміти. Поява Божого вісника завжди вважалась найсокровеннішим дивом з усіх можливих проявів ірре-ального буття, але для героїв Гарсіа Маркеса це навіть не диво, а стариган, хіба що з крилами. Втім, поява жінки-павука одразу затьмарює в їхніх очах постать янгола. Ці лю-ди живуть і мислять лише тілесними і матеріальними кате-горіями, і стариган, котрий так нагадує звичайну безпо-радну людину, яка не в змозі задовольнити їхні потреби, втрачає в їхніх очах будь-яку цінність. Письменник підво-дить читача до логічного парадоксу: янгол, що уособлює світ вищих моральних і духовних цінностей, є зайвим у світі людей. Чи не тому у нього такі важкі крила? Ситуація нагадує легенду про Великого Інквізитора, котрий нама-гався переконати Христа, що у світі, який живе ім'ям Бога, насправді для Господа немає місця. Оповідання Гарсіа Маркеса, таким чином, переростає масштаб зображува-ного безпосередньо і перетворюється на морально-філо-софську притчу, а маленьке рибальське селище стає мо-деллю усього людства, що втратило крила, себто високі духовні ідеали і справжні моральні орієнтири. Втім, фінал оповідання якщо й не сприймається як беззаперечно оп-тимістичний, то принаймні символічно натякає на цю мож-ливість: старий не помер, як пророкували, а знайшов у собі сили, що відродили його, допомогли розправити крила і здійнятися в небо, повернутися до Бога.