Реферат на тему:

Життя і творчість Томаса Манна

МАНН (Mann), Томас

6 червня 1875 р. – 12 серпня 1955 р.

Нобелівська премія по літературі, 1929 р. 

Німецький прозаїк і публіцист Томас Манн народився в стародавнім портовому місті Любеке, на півночі Німеччини. Його батько, Іоганн Генріх Манн, був заможним торговцем зерном і міським сенатором; його мати, уроджена Юліа да Сильва Брунс, жінка музично обдарована, була родом із Бразилії, з родини німецького переселенця-плантатора і його дружини-креолки. Можливо, через змішане походження в М. сполучалися риси півничанина-європейця з його буржуазною обґрунтованістю, емоційною стриманістю і повагою до людської особистості і жителя півдня з його чуттєвістю, живим розумом і пристрастю до мистецтва. Це суперечливе змішання північних і південних рис, прихильності до буржуазних цінностей і естетизму зіграло важливу роль у житті і творчості М.

Манн повинний був одержати в спадщину сімейне підприємство по торгівлі зерном, але після передчасної кончини батька в 1891 р. підприємство було ліквідовано, і Томас закінчив школу, як він згодом виразився, «досить безславно».

Коли юнаку було 16 років, родина Манн переїхала в Мюнхен, у ті роки – як, утім, і тепер – великий інтелектуальний і культурний центр. У Мюнхені Томас якийсь час працює в страховій компанії і займається журналістикою, збираючи стати письменником за прикладом свого старшого брата Генріха. Незабаром М. улаштовується редактором у сатиричний щотижневик «Сімпліциссімус» («Simplizissimus»), починає і сам писати розповіді, що надалі ввійшли в збірник «Маленький пан Фрідеман» («Der Kline Herr Fridemann», 1898). Як і в більш пізніх своїх добутках, у цих розповідях М. з іронічної й у той же час досить смутною інтонацією зображує боязкого, бентежного «сучасного» художника, що б'ється в пошуках сенсу життя. Крім того, у цих розповідях протягає тяга М. до міцності буржуазного існування, що надить своєю неприступністю його героїв-художників.

Своїм першим же літературним здобутком "Будденброки" (1901) Манн ввійшов у число великих художників слова. У романі відтворена історія буржуазної родини протягом чотирьох поколінь - знаходження величі і занепад стародавнього бюргерського роду. Письменник просліджує долю роду аж до найглибшої буржуазної кризи, що він сам навіч спостерігає навколо.

Критики відзначають особливий зміст, вкладений письменником у поняття б ю р г е р с т в о.

Томас Манн багато писав про велику бюргерську культуру, говорив, що тепер вона профанується, особливо згубно на неї впливає масова культура Америки. Епоху імперіалізму він називав епохою кризи бюргерства. У контексті добутків письменника слово "бюргерство" дуже близьке за значенням словам "шляхетність" і "інтелігентність". Письменник вважав, що російська література уважно аналізує внутрішню інтелігентність, людську шляхетність, що більш високої людяності, чим у російській літературі, "не було ніде і ніколи".

Найяскравішим представником бюргерської культури Манн вважав великого Ґете.

Стихія бюргерства була всепоглинаючою людською і письменницькою пристрастю Т. Манна. Його інтереси до психоаналізу, романтизму, навіть до мистецтва і музики були частками моментами на тлі його служіння бюргерству. Бюргерство - основна тема його творчості. І якщо часом у його творчості бюргер і художник вступали між собою в конфлікт, остання правда для Т. Манна була на боці бюргера, справжньої інтелігентності.

Роман "Чарівна гора" (1925) вважається одним із самих значних і складних добутків німецької літератури ХХ століття. Це своєрідна енциклопедія декадансу, його осуд і винесення смертельного діагнозу кращим знавцем цієї хвороби.

Дослідник Р. Фаєзі називає "Чарівну гору" новою "Одіссеєю" зі своїми Сциллою і Харибдою, зі своєю Цірцєю в особі Клавдії Шоша, зі сходженням у "царство мертвих". Це "Одіссея" духовних, а не географічних пригод, ця мандрівка у світі ідеологічних суперечок, конфліктів і концепцій буржуазної філософії ХХ століття. Головному герою Гансу Касторпу протипоказані декаданс і смерть, він з огидою відкидає фрейдизм. "Чарівна гора" - це місце, де раніш, ніж у низині, згустилася нова духовна атмосфера, центром якої стає Ганс.

Тетралогія "Йосип і його брати" (1933-1943) складається із самостійних романів "Історія Іакова", "Юність Йосипа", "Йосип у Єгипті" і "Йосип-годувальник". Крім того, цим романам передує передмова автора "Пекельний шлях", що коротко викладає історико-міфологічні і філософські концепції книги. Роботу над цими романами Манн назвав "зухвалою грою". За допомогою арсеналу художніх засобів він вирішив оживити стародавність, ґрунтуючись на легендах, міфах, піснях і сказаннях. Для цього письменник у 1930 році відправився в Палестину і Єгипет, місця, що збирався описати.

Але вершиною його творчості став "Доктор Фаустус" (1947). Його зміст має кілька планів. Для Німеччини цей роман має особливе значення, у ньому Манн показує духовну неспроможність буржуазної інтелігенції, що розтліває вплив ідей Шопенгауера, Ніцше, Фрейда. Головний герой роману німецький композитор Адріан Леверкюн, будучи носієм цих пороків західної інтелігенції, прирікає себе на щиросердечну спустошеність, творче безсилля й апатію.

У цьому романі Т. Манн звертається до древнього міфу про Фауста. Леверкюн теж йде на угоду з дияволом. Він теж знехтував свій щирий дарунок, запалав помилковим честолюбством, цим і порозумівається його глузування над талантом, перекручене представлення про цінності світу.

Манн вважає, що саме інтелігенція несе відповідальність за трагічні події ХХ століття.

Творчість М. дуже вплинуло на читачів, що бачили в його багатозначних проблемних романах відображення їхнього власного інтелектуального і морального шукань. У 1929 р. письменнику присуджується Нобелівська премія по літературі «насамперед за великий роман «Будденброки», що став класикою сучасної літератури і популярність якого неухильно росте». У своїй привітальній мові Фредрік Бік, член Шведської академії, сказав, що М.