"Чумаки..." є одним з найкращих творів Морачевського. Використаний поетом коломийковий вірш прав-диво відтворює боротьбу селян-гайдамаків проти польської шляхти, їх походи на Лисянку, штурм Умані тощо. Поет звертається до романтичної символіки: сим-воли та алегорії захмареного неба, сонця, освячених гайдамацьких ножів тощо. Крім того, дія твору часто обертається в колі снів і візій (віщі сновидіння Чуприни, з'ява тіні Ганнусі чи загиблої уманської панни і т.п.). При цьому автор за химерністю візій не приховує кричущих суперечностей, контрастів і конфліктів відтворюваної істо-ричної доби, прагне знайти істину, якою б суворою вона не була. У поемі виразно звучить ідея національного відродження України, порушується пекуче питання дер-жавницьких змагань народу. Образ річки, що "реве та гуляє", стає уособленням Коліївщини, а використання старовинних мотивів козацьких дум та легенд свідчить, що автор органічно поєднує історичну конкретність з узагальненнями філософського плану. При цьому, прав-да, відчувається дещо наївна прямолінійність поетових уявлень про шляхи революційного перетворення не-справедливої дійсності.
       Прикметно, що Коліївщина віддзеркалюється Морачевським у двох ліричних ракурсах — через сприйняття автора (особливо це помітно в численних ліричних відступах) і спогади безпосереднього її учасника чума-ка Чуприни. Твір не вичерпується однією ідеєю: рівнобіжно з центральною виникає чимало супровідних, що спонукають до роздумів., Поет вірить у перспективу гай-дамацької боротьби, бо вона не знищила ненависного ворога. Ця обставина ускладнює колізію, виникають до-даткові міркування про патріотизм і обов'язок перед народом, гуманізм і людську пам'ять. Автор устами го-ловного героя просить читачів заховати його пісню "коло свого серця", бо, може, прийде час заспівати її "дітям або онучатам", "сердечним вкраїнським хлоп'ятам", що берегли в серці "свою матір — рідну Україну".
       Твір Морачевського, за словами Шевеліва, "платить дань романтизмові". Справді, у поемі помітне роман-тичне світовідчуття і ствердження правди борців за волю України. Як і більшість романтиків (М.Костомаров, Т.Шевченко, А.Метлинський, П.Куліш), поет звертаєть-ся до бурхливої української історії, сповненої драма-тичних зіткнень, суперечностей, потужної національ-но-визвольної боротьби українців за волю й неза-лежність. Морачевський послуговується прийомом, типовим для багатьох романтичних творів, — оповід-дю героя про своє минуле. Цій оповіді передує в поемі невеликий вступ. Традиційною є й постать героя — са-мотнього, заглибленого у свої невеселі думи, дещо відчуженого від інших. Водночас старий чумак Іван Чуприна, що мріє про волю України, абсолютно не схожий на покірного ченця чи, скажімо, розчаровано-го в житті дворянина — постатей, які були особливо популярними у творах російських романтиків першої половини ХІХ ст. Від традиційної європейської роман-тичної поеми ''Чумаки..." відрізняються й відчутно знач-нішою роллю у творі місцевого колориту, посилення якого зумовлене в Морачевського досвідом Шевчен-кового художнього моделювання дійсності в цьому ліро-епічному жанрі.
       Поет явно порушує й типовий композиційний прин-цип романтичної поеми — винятковість подій і героїв. Він заміняє це прийомом відтворення кульмінаційних, етапних моментів, епічною розповіддю, яка послідовно розкриває весь ланцюг подій. Незважаючи на те що в поемі чимало умовного, міфологічного, її композицій-ною основою є не вигадка, а історична подія — Коліїв-щина. Помітно також вільне поводження письменника з історичними фактами (наприклад, у зображенні Гонти), а героїчний ідеал часто виступає в дещо відстороненій формі, зокрема в авторському ставленні до Коліївщини.
       Маємо підстави твердити: романтичні інтонації в "Чумаках..." органічно поєднуються з реалістичними, а також натуралістичною описовістю. Всенародний гнів і ненависть до чужоземних зайд відтворено тут не куче-рявими, а цілком зрозумілими, переконливими словами і конкретними образами. Заклики до помсти сприйма-ються як логічний висновок з яскраво описаних числен-них картин, у яких діє невблаганна машина окупаційного національного гноблення чужинцями корінного, авто-хтонного населення краю. Ось один з епізодів, де автор, зображуючи ворожі сили, використовує образ чорної хмари:

Чорна хмара від заходу
Небо покриває...
Україна плаче, тужить,
Що долі не має.
Вражі ляхи yd шляхи,
Мов сарана, вкрили,
Верховодять на Вкраїні,
Як зможуть їх сили.
Чванна шляхта по городах,
По селах гасає;
П'є, гупяє, що де зуздрить —
Собі загрібає;
Бідний народ український
Нівечить, як хоче;
Ріже, мучить божевільна,
Ще й собі регоче!
І козаки, і жінки їх,
І діти, і хати —
Все її... Що хоче робить...
І треба мовчати!..        

Не випадково Морачевський насичує поему пафосом визвольної боротьби, наповнює текст численними побу-товими деталями, настроями учасників гайдамацьких загонів і особливо переживаннями колишнього колія, а тепер чумака Івана. Героїчне втілюється в поемі у своєму конкретно-історичному виявленні, подається як реальна історія народу, як те, що збереглося в документах і на-родній пам'яті. Наприклад, героїчною є постать Максима Залізняка, хоча Морачевський