У листі до мит-рополита Санкт-Петербурзького і Новгородського Ісідоpa 28 вересня 1860 року Морачевський писав, що високі божественні істини в його перекладі, "з усією,простотою, ясністю Євангельського вчення виражені природною, цілком зрозумілою кожному мовою" 8 і додавав, що, пе-рекладаючи Євангелія, зіставляв старослов'янський текст з російським, латинським, німецьким, французьким і польським. Однак митрополит не дав дозволу на друку-вання перекладу українською мовою. І все ж Морачевський не здався, а продовжував і далі працювати над перекладом Святого Письма, зок-рема почав інтерпретувати українською й Діяння Апос-тольські, вважаючи свою діяльність на цій ниві корис-ною й богоугодною. З гіркотою він зазначав, що ця ко-пітка праця нагадуватиме хоч рідним дітям про нього, буде знаком його благословіння. Насправді ж перекла-дач настирливо продовжував пробивати глуху стіну імперської недоброзичливості через розгляд своїх пе-рекладів в Академії наук. Зазначимо, що славетний філо-лог-академік І.Срезнєвський прихильно поставився до праці Морачевського, а відділення російської мови і сло-весності 8 лютого 1862 p. доручило йому й іншим відо-мим мовознавцям, знавцям української мови О.Мики-тенку та О.Востокову скласти обгрунтовану записку про переклади Євангелій. І така записка була складена, а в ній високо оцінено працю Морачевського не тільки в аспекті релігійної моральності, а й з погляду філологіч-ного. Академічне відділення ухвалило просити дозволу Синоду на друкування перекладів Євангелій. Однак цер-ковники, захищаючи імперію, відмовили навіть ученим. Та Морачевський до останніх днів не полишав цієї праці. Вийшовши у відставку 1859 p., він останні двадцять років проживав з родиною (мав трьох синів і двох до-чок) у селі Шнаківці Ніжинського повіту. Вважав себе щас-ливим, бо досягнув, за його визнанням, усього, чого прагнув. У 60-х роках він здійснив інтерпретацію укра-їнською Апокаліпсиса та Псалтиря, а також написав рідною мовою курс "Священної історії" для початкових шкіл і народного читання. Доля цих рукописів невідома. Тільки на початку ХХ століття (1905 p.) вийшли у світ Євангелія в перекладі Морачевського, який свого часу імператорсь-кою Академією наук вважався найкращим з-поміж пе-рекладів цього тексту слов'янськими мовами. Помер Морачевський 29 (17 за ст. ст.) квітня 1879 p. в селі Шнаківці поблизу Ніжина, де й похований на цвин-тарі біля сільської церкви. Сталося так, що з часом ім'я педагога й письменни-ка забулося, до його літературної творчості дослідники зверталися зрідка і навіть у восьмитомній академічній історії українського письменства про Пилипа Морачевсь-кого згадувалося тільки принагідно. Звичайно, спадщи-на письменника нерівна в художньому відношенні, яки-мись особливими новаціями і відкриттями не позначе-на, однак і другорядні чи навіть третьорядні літературні явища дають змогу глибше зрозуміти тенденції розвит-ку мистецького процесу. Щодо творчого доробку Мо-рачевського, то він засвідчує взаємозв'язок традицій і новаторства в розвитку українського художнього сло-ва, поєднання різних прийомів моделювання дійсності — від класицистичного, бурлескного до сентиментально-преромантичного, романтичного і навіть реалістич-ного, що характеризує ті етапи еволюції, які пройшла наша література всередині ХІХ ст. Показовим у плані національного самоусвідомлен-ня творчими особистостями своєї ментальності є звер-нення Морачевського в гнітючі 40-ві роки до українсь-кого слова, прагнення під впливом творчості Шевченка змоделювати одну з найважливіших сторінок національ-ного визвольного руху в багатопроблемній епопеї "Чу-маки..." Без сумніву, колоніальний гніт імперії, система-тична денаціоналізація народу викликали в нього внутрішній, може, часом інтуїтивний протест проти шовіністичної імперської політики. Прагнення зберегти рідне слово, використати його з просвітительською ме-тою зумовило й подвижницьку працю Морачевського на ниві перекладу християнських книг. Усе це заслуго-вує на вдячність і повагу нащадків, на те, щоб у розбу-дові української державності ми пам'ятали всіх, хто не давав загаснути вогнику нашої національної свідомості.
Література
1 Див.: Шевелів Б. "Чумаки" Филимона Галузенка й справжній автор цієї поеми // За сто літ: Матеріали з гро-мадського і літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття / За ред. акад. М.Грушевського. — К. — Х.: Державне вид-во України, 1930. — Кн. 6. — С. 31-35. 2 Див.: Науменко В. Ф.С. Морачевский й его литературная деятельность // Киевская старина. — 1902. — № 11. — С. 176. 3 Там само. — С. 180-185. 4 Науменко й-Ф.С. Морачевский й его литературная де-ятельность // Киевская старина. — 1902. — № 12. — С. 461. 5 Шевелів