мабуть, саме тоді полюбив її на все життя. Під час тих подорожей вперше в душі ворухнулися нові, незнані почування – почування космічні, той особливий стан, коли „хочеться обняти оком душі цілісність світу, в часі і просторі”,— так згадував він свої степові враження. Степ захоплював поета своєю безмежністю:
Кругом його – степ, як море
Широке, синіє.
За могилою могила
А там – тільки мріє.
Безперечно, що ті переживання, коли колеса чумацької мажі тихо скрипіли, а місяць своїм таємничо-сріблястим сяйвом заливав нічний степ, лягли в основу пейзажної лірики і космічних мотивів у його ранніх поезіях. Згодом сильна поетична уява Шевченка увесь світ перетворює на образ рідної неньки, яка називається Україною.
Тарас Шевченко – великий син України, гордість і слава наша. Творчість поета – згусток добра і правди. Він був сіячем на духовній ниві нашого народу. Він вірив, що є сила, котрій треба поклонятись, бо вона, духовність і найсвятішому її розумінні, врятує людство від морального та духовного спустошення, виродження, збідніння. Цією силою є Бог.
Творчість Тараса Шевченка, густо й щиро зрошена любов`ю до Бога, є нашим національним золотим фондом духовності. Нам і берегти це духовне багатство, щоразу звертатися до нього в дні радощів і в години смутку. Будемо робити так, як робив Кобзар: носити Бога в душі і серці, вірити в його силу, доброту і могутність.
Список використаної літератури:
В.Анісов, Є. Середа „Від майстра до академіка” – нарис про Т.Шевченка;
М. Бондар „Образ України в поезії Т.Г.Шевченка;
М. Х. Коцюбинська „Етюди про поетику Шевченка”;
Б. Лепкий „Про життя і твори Т.Шевченка”;
Г. Я. Неділько „Тарас Шевченко: життя і творчість”.