Контрольна робота

з літератури Сходу

“Життя і творчість Шота Руставелі”

План

письмової відповіді

1. Шота Руставелі. Народження, освіта, життя і смерть

Шота Руставелі – видатний грузинський поет ХІІ століття, автор славнозвісної поеми “Витязь в тигровій шкурі” (інша назва “Витязь в барсовій шкурі”). Невідомо точно де, - чи в караязькому степу, над притоками Кури, чи в долині месхетських гір, чи під склепінням феодального замку вельможних Багратіонів, - народилася дитина, якій доля зготувала безсмертя.

Народні перекази не одностайно говорили про походження великого поета. Одні казали, що він родом із вельможної сім’ї, інші розповідали, що багатий дядько взявся виховувати бідного небожа, осиротілого ще з дитинства. Можливо він народився в кінці 60-х або початку 70-х років. Вірогідною датою його народження є 1166 рік як свідчать далі народні перекази, дядько постарався дати небожеві досконале для того часу виховання. Шота вивчився в одному з найбільших монастирів Месхетії-Зарзима і був визнаний за гідного продовжувати навчання в тодішній найвищій школі – в кахетинськівй академії Ікалто.

Академія в Ікалто, заснована царем Давидом Будівником, вона була визначним осередком того часу. Вона зготувала навколо себе цілий ряд вчених і філософів, що не лише пересаджували на грузинський грунт класичні мудрість Платона та Арістотеля, але й продовжували та розвивали філософську діяльність, завмерлу на той час у Візантії під тиском християнської реакції. Умови Грузії того часу давали більше волі ученим – продовжувачам класичної грецької філософії, що й сприяло появі таких філософів, як Іоанн Петріці, що познайомив грузинський народ з неоплатоніком Проклом, переклавши його “Союз”, і який дав сам низку видатних філософських творів, ставши одним з найбільших представників грузинської філософії мислі ХІІ століття. На чолі цієї плеяди філософів і вчених стояв Арсеній Іколтоелі, який за легендою, був учителем Шата в академії. Тут і почали формуватися зерна того неоплатонівського світогляду, що зміцніли в душі молодого поета під час його дальшого навчання в афінських та олімпійських монастирях Греції куди виїхав Шата після закінчення академії в Ікалто. Важко сказати ,що цих переказах про школьні роки Руставеллі є правдою, а що створено народною , проте сама поема свідчить про високу філософську освідченість поета, який стояв на рівні найпередовішшої думки свого часу. З поеми видно, що дальша доля поета була міцно зв’язана з двором цариці Тамари, яка довершила процес об’єднання Грузії в одну централізовану державу, приборкавши самостійність дрібних феодальних володарів і створивши підвалини для того розквіту старої грузинської літератури, яка крім славнозвісного Руставелі, мала ще таких поетів, як Чахрукадзе і Шавтелі, що їхні оди до цариці Тамари та її чоловівка Давида Салана збереглися до тепер. Руставелі в своїй поемі згадує про також колись написані ним “непогано добрані оди” на славу Тамари, але ці твори Руставелі не збереглися.

Професор Павел Інгороква перевірив хто виїздив з Грузії до Єрусалиму у Хрестовий монастир. Легенда вказує на єдиного славного грузина, близького до царського роду і до самої цариці Тамари, тодішньої володарки могутньої Грузинської держави – на її поета Шата Руставелі, цебто Шута Руставського. Селищ із такою назвою є в Грузії кілька. Одне з них – у східній провінції, яка має стародавню назву Месхетії. Є й невіддалік Тбілісі село Руставі. В ХІІ столітті воно було феодальним володінням роду еретсько-руставських Багратіонів – однією з гілок династії Багратіонів, яка тоді правила Грузією. Літописи, згадуючи про власників міст Ереті та Руставі – про цю провінційну парость царського роду, відзначали придворну кар’єру, якої зашив за часів. Тамари один з представників руставських Багратіонів – Шота: він-єдиний, хто на початку ХІІІ століття мав у Грузії почесний титул мечурчлет – ухуцесі. Про нього збереглися певні історичні відомості, біографічні факти. За походженням він був з Месхетії, але його предки вже месхами, як то автор каже в прикінцевих строфах “Витязь в тигровій шкурі” – “так пишу я, месх незнаний, родом з селища Руставі”. Дещо у відомій біографії Шота Багратіоні збігається з тим, що твердять про автора славесної поеми народні перекази і слова самої поеми, дещо не збігається. Професор Інгороква вказує на сваволю переписувачів книг, які залюбки додавали до переписи. Так було й з текстом Руставелієвої поеми “Витязь в тигровій шкурі”.

Шота Руставелі стояв близько до центру грузинського політичного життя, а також політичного міжнародного життя, яким був двір цариці Тамари. В свою поему він вклав історичний досвід, свідком і учасником якого був сам. Взагалі, головне джерело свідчень про нього – пролог поеми, присвячений цариці Тамарі (1184 - 1213), в якому Руставелі возвеличує і оспівує царицю і її чоловіка Давида Сослані. Десь близько 1187 року – не раніше 1184 і не пізніше року 1207 – Шота створив свого “Витязя в тигровій шкурі”. В тексті поеми є ряд історичних та літературних вказівок, що дають змогу більш-менш точно визначити ті роки, коли вона могла бути написана. “Витязь в тигровій шкурі” мав бути написаний, в усякому разі, до 1213 року – до року смерті Тамари,