задовго від аварії на Чорнобильській АЕС! Ось в чому полягає сучасність твору, актуальність його тематики. Злобо-денність прози письменника направлена проти загальнолюдського зло-чину, злочину перед історичною пам'яткою, перед сучасниками і перед нащадками. Адже бюрократизм, кар'єризм, егоїзм, байдужість ведуть до бездуховності і бездушшя. Саме в цьому і полягають особливості художньої публіцистики Олеся Гончара. За визначенням Леоніда Новиченка, «ідеться про щось більше і загальніше (хоч хтось його може назвати й частковим порівняно з художніми зобов'язаннями визначе-ного таланту) — про справжню, а не лише декларовану відкритість письменника суспільним болям і тривогам, про його відвагу, коли хо-чете, сказати за всіх у гострих сьогоденних питаннях, які справді сто-суються всіх, але про які далеко не всі зважуються вголос (а отже і з достатньою доказовістю) говорити.2
Суспільні події є результатом людської діяльності, отже і розглядати їх треба через людські долі і характери. А герої Олеся Гончара відзна-чаються чітким індивідуальним колоритом, їх діалоги сконденсовані і влучні, і вся мова чітка і дотепна. Кілька штрихів — і перед нами автор примітивного листа, солдат-нездара, що поставив у ряд з високим по-чуттям приземлену потребу та ще й спаплюженою мовою: «Січас слу-жить какось непривично, трудно звикать, що тобою командують, та все привикнецця, пайка хватає, наїдаюся полностью». Безумовно, витон-чена душа Єльки не могла прийняти такого визнання, навряд, що ко-мусь іншому буде воно до вподоби. Здавалось би, смішно, проте не до сміху, коли подібний молодик ганьбить і людські почуття, і рідну мову. А хіба не відчувається авторський праведний гнів, направлений на руйначів рідної природи!
Олесь Гончар належить до тих людей, які прагнули бачити не тільки людські почуття, а і все життя гармонійним.
КОРОТКИЙ ЛІТОПИС ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
З квітня Народився в робітничому селищі Ломівка на околиці 1918р. Дніпропетровська.
1921 р. Після смерті матері опинився на вихованні дідуся і бабусі у слободі Суха на Полтавщині.
1925 р. Вступив до школи.
1933 р. Закінчив Бреусівську семирічну школу на Полтавщині; по-чав працювати в редакції Козельщинської районної газети.
1934р. Навчання в Харківському технікумі журналістики, по за-кінченню — робота в газеті «Ленінська зміна».
1938 р. Вступ до Харківського університету (філологічний факуль-тет), написання наукових студентських робіт та перших літературних творів.
1941 р. Добровільно пішов на фронт у лавах студентського батальйону, поранення на березі Росі, лікування в польовому госпіталі.
1942 р. Друге поранення, лікування у м. Красноярську, після одужання повернення на фронт.
грудень 1945 р. Демобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в Дніпропетровську, почав літературну роботу.
1946р. Вийшла друком новела «Модри Камень». Продовжує на-вчання на філологічному факультеті Дніпропетровського університету.
1946р. Вийшла друком перша книга трилогії «Прапороносці» — «Альпи» — у журналі «Вітчизна».
літо 1946 р. Захист дипломної роботи на тему «Новели Василя Стефаника».
1946 р. Вступ до аспірантури при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук Української РСР, початок професійно-письменницького життя.
початок 1947р. Вийшов друком «Голубий Дунай».
осінь 1948 р. Світ побачила третя книга трилогії «Прапороносці» — «Злата Прага», яку відзначено двома Сталінськими преміями (1947, 1948 рр.).
1949—1960 рр. Вихід у світ творів воєнної тематики: «Земля гуде», «Парти-занська іскра», «Людина і зброя». Робота над творами су-часної та історичної тематики (збірки «Південь», «Дорога за хмари», «Чари-комипгі», повісті «Микита Братусь», «Щоб світився вогник», романи «Таврія», «Перекоп», «Тронка» та ін.).
1968 р. Вийшов друком роман «Собор», вилучений реакційною кри-тикою з літературного процесу.
1972 р. Робота над повістю «Бригантина».
1976 р. Завершення роботи над романом «Берег любові».
1330 р. Вийшов друком роман «Твоя зоря».
1986 р. Опубліковано повість «Далекі вогнища», новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі», повість «Спогад про океан».
1992-1993 рр. Міжнародний Біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав О. Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992/93 років».
14 липня 1995 р. О. Т. Гончар помер.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гончар О. Про наше письменство.— К.: Рад. письменник, 1972.— 252 с.
2. Гончар О. Твори: У 6 т.— К., 1978.
3. Гуцало Є. Влада таланту. Слово про О. Гончара.— К.: Рад. пись-менник, 1998.— С. 167—174.
4. Дончик В. В ім'я України // Укр. мова І літ. в шк.— К.: Освіта, 1993.— № 4.— С. 4—6.
5. Жулинський М. Олесь Гончар: творчість як доля // Укр. мова і літ. в шк.— К.: Освіта, 1991.— № 11 — С 55—61; № 12.— С. 53—59.
6. Лупій О. Собори душ людських: Слово про О. Гончара.— К.: Рад. письменник, 1988.— С 197—203.
7. Наєнко М. Життя в мистецтво перейшло // Укр. мова І літ. в шк.— №4.— 1993.— С. 13.
8. Новиченко Л. За законами гідності: Слово про О. Гончара.— К.: Рад. письменник, 1988.— С. 298—308.
9. Погрібний А. Олесь Гончар.— К.: Дніпро, 1987. — 248 с.
10. Семенчук І. Олесь Гончар: До 60-річчя з дня народж.— К.: Знання, 1978.— 64 с.
11. «Слово про похід Ігорів». Ритмічний переклад. Давня укр. літ. Хрестоматія.— К.: Рад. шк., 1991.— С. 230.
12. Фащенко В. Новелістичний епос. Слово про О. Гончара.— К., 1988.— С. 565—585.
НОВЕЛІСТИКА ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
Протягом усього творчого життя Олесь Гончар звертався до малих літературних жанрів — новел та оповідань, ставлячи їх на один філо-софсько-естетичний щабель з великими прозовими полотнами. Новелі-стика Гончара — високохудожня частина його творчого доробку. Причо-му, тематика його новел дуже різноманітна. Все письменницьке життя Гончара сповнене спогадів про минулу війну і вболівань за сучасне та майбутнє людства, про що свідчать новели «Модри Камень» (1946), «Весна за Моравою» (1947), «За мить щастя» (1964), «З тих ночей» (1974),