Приваблюють щирістю і дружністю родинні стосунки у сім'ї Сірків. Вони ґрунтуються на глибокій повазі й любові один до одного, взаєморо-зумінні, намаганні бути «однією командою». Особливе значення це має на полюванні. Тут один схибить — інші можуть постраждати. Батьки вболі-вають за дітей, змалку навчили їх усього, що вміли й знали, щоб ті могли вижити в суворих умовах далекосхідного краю. Мати виховала в дітей любов до незнаного ними далекого краю предків — України, зберегти весь уклад українського життя — одяг, хатнє убранство, свята, пісні й., перекази! Діти — Грицько і Наталка — люблять і поважають батьків та одне одного, хоч інколи суперничають і змагаються у мисливській вправ-ності. Вони готові щомиті прийти одне одному на виручку, свято додер-жують предківських звичаїв, шанують свята й обряди, народні пісні. Збу-дована на високоморальних засадах родина Сірків дає притулок незнайо-мому, але, судячи з першого вчинку, благородному юнакові, який виявився ще й земляком. Вона забезпечує його всім необхідним, бере на полювання, щоб той не відчував себе утриманцем. Отже, ставлячи проблему родинних стосунків, автор утверджує, що сім'я міцна тільки та, де взаємини будуються на любові та повазі, на вироблених віками традиціях і звичаях, на принципах гуманізму і добра.

Найромантичнішими і найпривабливішими, мабуть, у «Тигроловах» є сторінки, присвячені коханню. Здавалося б, які тут проблеми. Є він і во-на — молоді, гарні, таємно закохані один в одного. Але як непросто складаються їхні стосунки! Вона— горда і цнотлива, справжня козача кров.

Він — сильний, благородний і сміливий, але зі страшною таємницею, з тав-ром арештанта-втікача. І всі, хто з ним стикається, хто йому допомагає, наражаються на небезпеку. Тому Григорій ладен придушити любов у своєму серці, страждати мовчки, аніж поставити під загрозу кохану людину. Оце і є справжня любов, справжнє благородство душі. У вирішальну хвилину роз-луки дівчина зважується на вчинок, на який не кожна здатна: робить пер-ший крок і ділить з коханим його тяжку долю втікача. Згідно з авторською концепцією — «добро неодмінно перемагає» — доля у закоханих виявляється щасливою. Вони з боєм переходять кордон і опиняються в безпечному місці. Хоча не дуже віриться, що молодята, з їхньою палкою вдачею, зможуть далі жити у спокої, без пригод і небезпек. Адже Григорій Многогрішний плекає таємну мрію побачити свою Україну вільною.

То ж кохання героїв роману — не тільки взаємний потяг, симпатія, а й передусім спорідненість і благородний порив палких молодих душ.