Робота
до диференційованого заліку
на тему:
“Розвиток культури і літератури м. Рогатина”
Опільський край – одне з найкращих місць на Україні. Приваблює тут усе: гористий ландшафт, лісові масиви, пишнотравні луки і заплавах Гнилої Липи. І очевидно, ґрунти, найродючіщі в наших околицях. Площа Рогатина становить 15 квадратних кілометрів. Місто перетинається річкою Гнило Липою, потічком Бабинка.
Місто Рогатин – районний центр Івано-Франківської області з населенням близько 10 тисяч жителів. Воно має давню і велику історію. Перша історична згадка датується 1200 роком. Про походження назви міста достовірних джерел немає. За легендою Рогатин зобов’язаний своєю назвою великій кількості оленів-рогачів, що тут водилися. Навіть на горбі міста Рогатина є ріг оленя із сімома ріжками, а поруч латинська буква “R”. Ще вважають, що перше поселення, яке виникло на території Рогатина, було огорожене частоколом або, як тоді називали, тином, і трансформація слів “рогатий тин” дала назву Рогатину.
Впродовж своєї історії місто піддавалось набігам багатьох завойовників. Місто зазнавало спустошення з боку ординців, польської шляхти, австрійських магнатів.
На Рогатинщині з покоління в покоління успадковували патріотичні традиції, на сонові яких зростали блоці за волю України. Рогатинщина може гордитися своїми синами і дочками, а вони – тим, що батьківщина їх, - земля, де народилася і виросла Роксолана – Настя Лісовська. Вона стала дружиною правителя Османської імперії Сулеймана ІІ Пишного, ввійшла в історію з гордо піднятою головою. Вона робила все, щоб зменшити набіги ворогів на рідну українську землю. Про Рогатин збереглося багато архівних матеріалів. Найбільш яскравим документом є дві магістральські типи міста, а також сотні громадських і земських актів. Значну кількість статей і нарисів написанню про Рогатин, але дата заснування міста викликає полеміку. Привернула увагу рукописна книжка під назвою “Хроніка міста і церквей в Рогатині”, яка написана в другій половині ХІХ століття Дмитром Біленьким і довгий час зберігалася у церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Книжка написана каліграфічно тодішньою галицькою мовою з ухилом до церковнослов’янської. Вона має дев’ять розділів: 1) Місто Рогатин; 2) Укріплення міста; 3) Народність; 4) Привілеї міста; 5) Інституції; 6) Звичаї й обряди; 7) Церкви, костел, монастирі; 8) Оновлення церкви; 9) Доповнення до “Церков приходская мурована”.
У розділі “Народність” автор, базуючись на “Хроніці Кромера”, зазначає що в 1200 році в Рогатині “Архімандрита резидовая, тож і Рогатин уж до поважних міст числился.”
21 вересня 1999 року в день світлого праздника Різдва Пресвятої Богородиці виконавчий комітет вирішили відзначити 800-річний ювілей міста.
Цей ювілей повинен стати поштовхом для перетворення перифірійного містечка в сучасній культурно-історичний центр. Кажуть, що місцевість подарована самим Господом, тобто власною історією, географічним, географічним положенням.
Рогатин багатий на пам’ятники архітектури і живопису, він дав чимало знаменитостей – науковців, художників, архітекторів, композиторів, педагогів – відомих далеко за межами України.
Хочу привернути увагу до пам’ятників архітектури нашого міста. В першу чергу згадую про церкву Святого Духа. Вона належить до найвизначніших пам’яток давньоукраїнської дерев’яної архітектури і монументально-декоративного мистецтва ХVІ століття.
В інтер’єрі знаходиться виличний іконостас, виготовлений на замовлення Рогатинського церковного Братства 1650 року. Іконостас – це безцінна скарбниця не тільки для рогатинців, але й для України.
Церкву Святого Духа постійно відвідують туристи, школярі міста і району приходять вірні у Христі за покликанням власних сердець, щоб віддати належне творінню розуму і рук наших талановитих предків, низько поклонитися мистецькому генію, серцем доторкнутися до історії.
Зараз тут відкрито музей архітектури і живопису ХVІ – ХVІІ століть. Першою з віком храмовою спорудою міста є церква Різдва Пресвятої Богородиці. Пам’ятка архітектури – церква Різдва Пресвятої Богородиці свідчить не тільки про глибину творчої думки майстрів минулого, але і про високу культуру наших сучасників. Церква тричі горіла, але знову відбудовувалась, і дійшла до наших днів у своїй величі та красі. В церкві встановлена меморіальна дошка в честь загиблих воїнів УПА. Вона була відкрита в 1929 р. Золотими буквами викарбовано 16 імен. Завдячуючи громадкості міста, меморіальна дошка реставрована 1992 р. Вона знаходиться на висоті очей і серця, нагадує нам про безсмертний подвиг в ім'я незалежної України.
У центрі міста красується пам’ятка архітектури ХVІІ століття – костел святого Йоснера, збудований 1666 року. Впродовж декількох століть костел є культовим місцем для парафіян римо-католицького обряду. Він одночасно був пристосований для захисту жителів міста від нападу турецьких і татарських грабіжників.
У східній частині Рогатина розміщена дерев’яна церква святого Миколая. Це пам’ятка архітектури державного значення.
Святомиколаївська церква і триярусна дзвіниця побудовані в 1729 році і мають неабияку архітектурну цінність. Споруда вражає своїми пропорціями, великими банями та вишуканістю архітектурних форм, а також іконостасом ХІХ століття, п'ятиярусним, різьбленим, позолоченим.
Гордістю міста є будівля колишньої української приватної гімназії ім. Володимира Великого, яка відкрила свої двері у 1909-1910 навчальному році. вона збудована винятково на народні пожертвування, у спорудженні храму науки брали участь, в основному, жителі Рогатинського повіту.
Тут працювала ціла плеяда талановитих педагогів, таких, як Михайло Галушинський, Антін Лотоцький, Микола Крин-Безгрішний. Українську молодь навчали письменники Осип Турянський, Денис Лукіянович, Антін Крушельницький, історик Іван Крип’якевич.
Заслужили шани і поваги видатні громадські діячі, священики, передова інтелігенція міста і Микола Чайковський, Андрій Горгула, Роман Грицай, Василь Ратич, Михайло Пиріг, отці Павло і Теодозій Кудрики, композитор Борш Кудрик.
Гімназія була закрита у 1938 р. з приходом більшовиків. Але з 1991-1992 її відновлено.
Одночасно із святкуванням 800-річного ювілею міста планується