Одна за одною виходять книжки його оповідань. “З села” (1898), “Оповідання “Щаслива година” (1901), “В глухім куті”, “По дорозі життя” (1905), “Кидаю слова” (1911); збірка віршів “Стрічка”, “З глибини душі” (1905).

Поступово почало полегшуватись матеріальне становище (Б.Лепкий здав екзамени на професора гімназії, став доцентом).

Та почалась І світова війна.

Лепкий з родиною перебрався до Угорщини, де місяць пробув у містечку Шатмарі, а звідти через Пешт подався до Відня. Лепкий зустрівся з приятелем Петром Карманським. Почали налагоджувати видавничу справу – видавати брошури, календарі, народний буквар, збірники пісень. Та восени 1915 р. Лепкого мобілізовують.

Незабаром Лепкий опити нився в Німеччині. Умови утримання полонених тут були кращі, ніж в Австрії. Деякий час був у містечку Раштаді, а потім у 1916 році перебрався до Вецлара.

В 1917 р. поет навідує рідні краї. Всюди розруха, руїни, злидні.

У 1920 перебирається до Берліна, де займається літературною працею.

Помер письменник 21 липня 1941 року. Похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі. В 1972 р. на його могилі було встановлено барельєф, а його ім’ям названо одну з вулиць міста.