Оті староплутови, забрьохи, пістряки, шпаки, халявські, жиломотови, переважна більшість персонажів з панівного класу, виведених Квіткою в російських прозових творах 40-х років,— це не творці жит-тя, а споживачі, виразки на тілі кріпосницького суспільства.

Об'єктивно такі твори, як «Дворянские внборн», «Козир-дівка», «Пан Халявский», «Жизнь й похождения Столбнкова», відбивали пропшлість адміністративно-кріпосницького укладу життя. Кращі твори письменника будили соціально-класову свідомість народних мас, по-силювали існуючу в народі ненависть до бюрократично-кріпоспицьких порядків, до визискувачів. Своїм гострим викриттям породжень того-часного устрою Квітка-Основ'яненко об'єктивно сприяв розхитуванню підвалин експлуататорського ладу.

Показав письменник і факти боротьби зі зброєю в руках проти суспільних несправедливостей («Предания о Гаркуше») та зробив спро-бу трактувати причини цієї боротьби як логічне й справедливе за своєю суттю прагнення «пресечь зло, искоренить злоупотребления, дать способи добродетельному действовать по чувствам своим».

У комедіях 20—30-х років Квітка-Основ'яненко проводить ідею про викорінення дворянсько-чиновницьких зловживань у губернії шляхом обрання чи призначення на адміністративні посади в повітах людей з офіцерства, діяльних і справді благородних у своїх помислах та вчинках. У письменника ще зберігалося уявлення про офіцерство з тих часів, коли значну частину цієї суспільної верстви складали найпередовіші люди доби 1812—1825 рр. Однак після масових репресій царизму щодо учасників декабристського руху склад офіцерства, його загальне духовне обличчя, настрої змінилися. І вже в першому ва-ріанті роману Квітки-Основ'яненка «Жизнь й похожденпя Столбикова» (1833) читаємо: «Офицери в боях не дерутся, а только получают ор-дена». Негативно характеризуються порядки в армії, численні офіцери і навіть генерал-аншеф, з якими доводиться зустрічатися Столбикову.

З еволюцією літературно-естетичних поглядів письменника в бік їх демократизації, із збагаченням реалістичних основ художнього ме-тоду з його творчості зникають рупори просвітнтельсько-раціоналістич-них ідей типу ідеалізованих героїв з дворянства — Милова, Скромова, ївердова, Благосудова і місце основного позитивного героя займають представники трудових кіл, а персонажі з дворянсько-чиновницького середовища (нижче губернатора) дістають негативну характеристику. Квітка-Основ'яненко продовжив розпочату Котляревським лінію ху-дожньої розробки проблеми народно-національного характеру, ство-рення літературного героя нового типу, образу селянина-трудівника як головного героя творів. Він зумів побачити під селянським сіря-ком багату розумом, моральною красою, справжнім благородством людину. Створив Квітка й цілком новий для тогочасної літератури об-раз — соціальне визначений образ кріпака-робітника — Олексія («Сва-тання на Гончарівці»), який про своє життєве заняття говорить: «Вже в роботниках, на заводі куби дєлаємо». Більше, ніж попередники, Квітка-Основ'яненко показує людину в її трудовій діяльності. Прин-ципово важливим і новим у характеристиці головного героя було ви-сунення на перший план як одного з найважливіших достоїнств його трудових якостей (Маруся, Олексій, Галочка). Показ людини в праці, особливо відображення хліборобської праці,— це знаменувало велику перемогу реалізму й народності.

Новою в тогочасній літературі була Квітчина тенденція до показу соціально-громадської активізації простих людей. Івга бореться з вла-стями не лише за свою долю, а й за щастя іншого знедоленого. Се-лянський хлопець Кость Скиба з повісті «Божі діти» у своїх діях керується принципами: «Чоловікові треба, оскільки його сили є, робити не для себе, а щоб добро було усім...», «таке що-небудь зробити, щоб

від того добро було або бідному, або хоч нашому селу». Гаркушу характеризує програмне усвідомлення необхідності боротьби протії су-спільних і людських несправедливостей.

Для тогочасних суспільних умов, коли панство ставилося до се-лянина як до робочої худоби і глузувало з Квітчиних творів про се-лян і для селян, піднесення ним селянина-трудівника — і в художній, і в теоретичній практиці —до рангу головного позитивного героя літе-ратури було виявом громадянської мужності. До того ж з ряду творів письменника випливає смілива демократична ідея моральної переваги людини з простого народу над панством: Шельменка-денщпка над Шпаком та його поміщицьким оточенням, Івги — над писарем і паиамн-«судящнмн», яким вона кидає правдиві й різкі звинувачення, благо-родного душею і вчинками селянського хлопця Петра з «Сердешної Оксани» — над «їх благородієм» паном капітаном, селянської дівчини Галочки з «Щирої любові» — над офіцером-поміщиком Семеном Іва-новичем.

До важливих літературних заслуг Квітки-Основ'яненка треба віднести те, що він увів до сфери естетичної уваги цілий ряд нових явищ суспільного життя, поглибив соціальні основи, соціально-психо-логічну аналітичність методу просвітительського реалізму в україн-ській літературі, розробив — теоретично і в художній практиці — ес-тетичні закони цього методу, ставши його справжнім фундатором в українському письменстві; він наблизив професійну творчість до ши-роких народних мас. «Квитка имел громадное влияние на всю читющую публику в Мапороссии,— свідчив М. Костомаров,— равным образом, й простой безграмотний народ, когда читали ему произведєнпя Квитки, прнходил от них в восторг». Велике значення мали повісті й п'єси Квіткн-Основ'янснка для активізації культурного життя на західноук-раїнських ЗСдМЛЯХ.

Для свого часу Квітка-Основ'яненко був кращим знавцем україн-ської літературної мови, виробленої на народній основі; він найглибше усвідомлював і найактивніше утверджував думку про її великі есте-тичні спроможності та широкі перспективи. Письменник-новатор пер-шим довів здатність української мови забезпечити високий розвиток усіх літературних жанрів. Творчо використавши мовно-стильові над-бання народної епіки, пісенності, гумористики, він виробив свою яск-раву, самобутню стильову манеру, яка відзначається багатоманітністю тональності — від сентиментально-ліричної на фольклорно-пісенній ос-нові до іронічно-сатнричної і бурлескної, багатством синоніміки та наснаженістю порівняннями й фразеологізмами. Загалом же стильова домінанта кращих творів Квітки-Основ'яненка відповідає повсякденній живомовній народній практиці, засадам реалістичного мистецтва.

Квітка-Основ'яненко зіграв важливу роль у