Святослав Гординський

Не перестаєш дивуватися й радіти з того, скільки по-справжньому великих імен народив і відкрив не лише для України, а й для світу чудовий і дивовижний Львів. Мабуть, самим Богом судилося бути йому непересічним містом у духовній та мистецькій скарбниці всієї планети — і в тому немає перебільшення… Одне з таких славних сучасних імен — Святослав Гординський. Майже половину свого життя прожив він у далекій Америці, не перестаючи водночас бути українцем у кращому значенні цього слова. Останнім часом його ім’я дедалі частіше згадується в рідній Батьківщині. У Львові кілька років тому запроваджено премію імені Святослава Гординського в галузі культури і мистецтв із врученням диплома «Львівська слава», причому отримати цю нагороду переможець може лише один раз у житті, — такі умови присудження премії. Якось, зустрівшись із директором видавництва «Світ», дізналася, що там готується до випуску збірник літературознавчих і мистецтвознавчих статей, есе, новел та інших праць Гординського. А нещодавно в Національному музеї Львова відбулася виставка, що представляла різні напрями його творчого життя — малярство, графіку, літературознавчі й мистецтвознавчі праці, поезію, переклади тощо. В той час у Львові перебували дві доньки нашого поважного земляка, які приїхали ознайомитися з рідним містом свого батька, і саме тоді у Львівській академії мистецтв відбулася наукова конференція, присвячена Гординському. Гості зі США були приємно вражені, що тут, в Україні, знають і пам’ятають їхнього батька. Хоча, як стверджують фахівці, по-справжньому ми ще не усвідомлюємо всієї величі цієї людини, яка завжди долучала свою Україну до світових духовних і мистецьких обріїв — хоч би де вона жила, хоч би чим займалася.

Любов Василівна Волошин, завідувач художньо-меморіального музею Олекси Новаківського у Львові, довгі роки досліджує творчість не лише самого Новаківського, а й його учнів, серед яких яскравою постаттю був Святослав Гординський. З нею наша розмова.—

Святослава Гординського, без перебільшення, можна назвати справжнім європейцем у нашому українському мистецтві, як справедливо сказав про нього один із його товаришів, — розповідає Любов Василівна. — З другого боку, він був людиною, кровно зацікавленою в розвитку національної культури свого народу. І робив це, поєднуючи свою європейськість, якою наповнився на Заході в першій половині ХХ століття, з неповторними українськими традиціями. Гординський усією душею прагнув, щоб українське мистецтво засвоювало найновіші віяння світової культури, але водночас міцно трималося на грунті власних традицій. Дуже високо ставив народне мистецтво, а також школу старовинного візантійсько-руського іконопису, в якому вбачав потужний пласт нашої культури і на якому потім будував свою пізню творчість. Другий аспект, що робить його винятковим явищем у нашій культурі, — це феноменальна різнобічність діяльності. Він і графік (у тому числі книжковий), і художник, і монументаліст, і чудовий мистецтвознавець, журналіст, редактор, перекладач поезій із багатьох іноземних мов (англійської, французької, німецької, італійської, польської тощо), сам визнаний поет — видав кілька поетичних збірок у Львові. Крім усього, С.Гординський — науковець, який дав європейській культурі один із шедеврів нашої середньовічної літератури — «Слово о полку Ігоревім», переклавши його українською, а потім німецькою мовами і написавши дослідження про нерозгадані місця поеми, в якому довів на основі аналогії з українським фольклором українське походження «Слова…» Взагалі, він був речником української культури в іншомовних середовищах, особливо в англомовному. Наприклад, коли на Заході готувалася до виходу монографія про художника Архипенка (англійською мовою), Гординський написав до неї вступ, розповідаючи про Архипенка, який творив авангард на Заході, як про українського художника. Пише вступ (тепер уже французькою мовою) і до монографії про Грищенка, репрезентуючи таким чином українських художників у Європі. Ця різнобічність робить Гординського справді унікальним явищем в нашій культурі.—

Розкажіть, будь ласка, про життя самого Гординського, де він отримав освіту, яку?—

Здавалося, сама доля готувала Святослава Гординського до тієї місії, яку він згодом на себе взяв. А народився він 1906 року в сім’ї Ярослава Гординського, професора української мови і літератури, викладача класичної гімназії у Львові. Отримав Гординський просто блискучу освіту. У 18-річному віці закінчив із відзнакою класичну гімназію, хоч мав істотну фізичну ваду — був майже глухим через перенесену в дитинстві хворобу і тому в основному спілкувався з людьми листуванням. Це, звичайно, утруднювало йому життя. Але при всьому тому він завжди був переможцем в житті, сповненим енергії, зацікавлень культурою, мистецтвом, усім новим, так що ніхто дуже не відчував його фізичного ганджу. По закінченні гімназії продовжує навчання у Львові і вступає до художньої школи Олекси Новаківського, де його та інших майбутніх художників «нудило» від академізму, бо Новаківський намагався дати «спудеям» класичні, академічні основи живопису, які сам виніс із Краківської академії мистецтв. Молоді ж амбітні люди проти цього активно протестували. На Заході сповідувалися тоді кубізм, конструктивізм, сюрреалізм, супрематизм, і молодь захоплювалася цими формами. Новаківський же примушував засвоювати академічне малярство. Пізніше Гординський високо оцінить науку Новаківського. Перше прозріння у його житті настало тоді, коли опинився у США і почав працювати в італійській фірмі, — від нього стали вимагати простого володіння формою, без усякого модернізму. А потім, ставши мистецтвознавцем і глибоко проаналізувавши творчість свого вчителя, Гординський напише, що талант Новаківського схожий на високі дерева, які визначають ландшафт усієї культури. Але тоді, у Львові, він відчував, що просто задихається в академізмі, і