ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ СТЕПАНА ПУШИКА

(реферат)

ПЛАН

Національна література – не знищена скарбниця різножанрових творів красного письменства.

Створення спілки письменників.

Біографічні дані С.Пушика.

Творча спадщина письменника.

Характеристика поетичних збірок: “Луна”, “Галич”, Ключ–зілля”, “Головиця”.

“З народних уст” – книга “Страж-гора”.

Нагороди С.Пушика.

Наша споконвічна земля Галицька, багата й невичерпна на оригінальні таланти, джерела художнього слова, витоки животворчої духовної сили. Над нею завше витає вільний український дух, невиснажливу силу якого успадковує, передає з роду в рід національна література, не знищена скарбниця різножанрових творів красного письменства.

І чи “нас недоля жерла”, чи доводилося “без надії таки сподіватись”, що “Встане Україна. І розвіє тьму неволі”, - ми пам’ятали: “ в своїй хаті своя й правда. І сила, і воля”. І внутрішнім зором виразно бачили серед вершинних національних святинь, - довічні постаті геніїв: Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки й добре усвідомлюємо, що вони своїм огненним словом засвітили священний пломінь українського почуття в глибинах нашої душі.

10 травна 1971 року була заснована Івано-Франківська обласна організація Спілки письменників України. Співучасниками створення якої були в той час 10 літераторів: В.Бандурак, В.Брезицький, М.Карпенко (очолив організацію), Г.Кирилюк, Г.Михайлюк, Ольга Стрілець, Р.Федорів і між ними троє своєрідних іменинників: Павло Добрянський, Галина Турелик, Степан Пушик, які відтоді й досі збагачують своїми творами українську літературу, художній літопис обласної організації.

Ми усвідомлюємо себе як українців, пам’ятаючи імена письменників, зокрема, й наших краян, які збагатили самобутні традиції української літератури, утвердили національні ідеї.

Є чимало наших країн, відомих письменників, котрі живуть і працюють у Києві, Львові, Чернівцях, в інших містах, також у діаспорі.

Степан Григорович Пушик народився 26 січня 1944 року в с. Вікторові, Галицького району, Івано-Франківської області в селянській родині. В 13 років залишився без батька з двома молодшими сестрами й братом. Середню освіту здобув у Вікторовській, Комарівській та Косівській середніх школах, спеціальну – в Тлумацькому сільськогосподарському технікумі та Літературному інституті в Москві. Деякий час навчався в Івано-Франківському педагогічному інституті та докторантурі.

Трудову й творчу діяльність почав з п’ятнадцяти років. Працював рахівником і плановиком – економістом в колгоспах Косовського та Верховинського районів Івано-Франківської області. Служив у армії – після на журналістській роботі, був головою клубу творчої інтелігенції, керівником літстудії, асистентом, старшим викладачем, доцентом Київського та Прикарпатського університетів. Степан Пушик обирався Народним депутатом України (1990-1994 р.р.). Належав до Народної Ради та Демблоку, голосував за суверенітет та Акт про проголошення незалежної України. У Верховній Раді був членом комісії культури й духовного відродження, а також-головою підкомісії парламенту. Поет, прозаїк, фольклорист, публіцист, літературознавець. Кандидат філологічних наук, доцент Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Автор поетичних збірок “Молоді громи”, “Золотий Тік”, “Писаний камінь”, “Задума гір”, “Головиця”, “Луни”, “Галич”, “Заплаканий промінь”, книжки вибраних віршів, поем і пісень “Храмолом”, Для дітей випустив збірку “маленьке шпаченя”, “Золотивний човник”.

Десятки ліричних творів Степана Пушика стали піснями. Їх поклали на музику композитори А. Кос-Анатольський, В.Івасюк, О.Білаш, А.Шашкевич, Б.Шиптур, Б. Юрків, Б. Буєвський та інші. Окремим виданням вийшла збірка пісень, буклети “Співають гори”, “Любисток”, “Над горою місяць повен”, “Козак гуляє”.

Степан Пушик також автор романів, повістей, оповідань, нарисів, есе, літературознавчих розвідок, розвідок з міфології, історії, краєзнавства. Окремими книжками побачили світ “Страж гора”. “Галицька брама”, “Ключ-зілля”, “Перо Золотого птаха”, “Дараби пливуть у легенду”, “Івано-Франківщина”, “Землі нев’януча краса. Івано-Франківщина”. Цей перелік буде не повний, якщо не додати збірок зібраних і упорядкованих казок, легенд, переказів, приповідок, тостів, а саме: “Казки Підгір’я”, “Золота вежа”, “Срібні воли”, “Українські тости” та багатьох книжок виданих у співавторстві.

У співавторстві із В.Смоляком С.Пушик створив п’єсу за новелами В.Стефаника “Земле моя”, яка з успіхом йшла на сцені Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка та нову редакцію “Заплакані вікна” до 125-річчя письменника, прем’єра якої відбулася 4 травня 1996 року.

Цінним здобутком митця, як також перекладача є його переклад, реконструкція та розшифрування багатьох темних місць “Слова о полку Ігоревім”. Стаття про Степана Пушика та посилання на наукові дослідження ввійшли до п’ятитомної “Енциклопедії “Слова о полку...”, виданої в Санкт-Петербурзі 1995 року під редакцією Д.Лихачова.

Поет брав участь у створенні телесеріалів “Тарасові шляхи”, “Карпатське літо”, “Живе джерело”. Він упорядкував і видав посмертно твори поетеси Ольги Стрілець.

Побував у багатьох країнах світу.

Збірка “Галич” – нова поетична збірка відомого українського поета і прозаїка з Івано-Франківська об’єднує твори про далеку і близьку історію нашої Вітчизни – про Київську Русь, козаччину, трагічні сторінки ХХ століття, гостропубліцистичні вірші про проблеми нашого сьогодення. До книжки також увійшли твори, які свого часу з різних причин не були надрукованими.

Збірка “Луна” – автор включив твори про рідні Карпати, де він народився і працює нині, про наш тривожний і неспокійний час.

До книги увійшов переклад і реконструкція “Слово о полку Ігоревім”, вивченню, дослідженню, розшифруванню так званих “темних місць” якого поет віддав багато років праці.

Книга Степана Пушика “Страж-гора” у підзаголовку називається “З народних уст”. Чому “з народних уст”? Тому, що “наговорила” його авторові сама героїня твору – літня жінка з прикарпатського села. Тривалі й численні сеанси записані на магнітофонну стрічку, потім письменницьке “вибудовування” матеріалу, надання йому цілісності, композиційної стрункості, зрештою, певний ступінь співавторства професійного літератора з майстринею усного слова в створенні мовностилістичної тканини розповіді... Так, напевне, виладновувався цей твір, документальний за видовими ознаками, своєрідний, колоритний і запахущий за своїм художнім виконанням.

Марія Марчак із села Лужок,