мети — виправдання підсудних. Чайковського любили селяни, бо він захи-щав у суді їхні інтереси, часто бесідував з ними, давав безплатні консультації.
Особливої уваги заслуговують оповідання «з судової зали»: «Ні разу не вдарив», «Краще смерть, чим неволя», «Хто винен?», «За віхоть сіна», «Жаль ваги не має», що ввійшли до збірок «Оповідання» (1904), «Оповідання» (1920). Всі вони пройняті щирим співчуттям до скривджених, «болять» питанням: хто ж винен, що благородні, чесні трудівники стають на шлях злочину? Образи справедливих, людяних служителів суду, які допомагають селянам, змальовані у творах «Не було виходу... Історія одної парцеляції. Оповідання з галицького життя» (1927) і «За наживою. Повість з галицького життя» (1934).
Активною і багатогранною була громадська діяльність Андрія Чайковського. Разом з ком-позитором Остапом Нижанківським він створив хор «Бережанський Боян», організував театраль-ний гурток. Сам співав, декламував, грав на сцені, розгорнув, активну громадську діяльність у різних товариствах, в тому числі й націоналістичного спрямування.
У 1907 році вийшла повість «За сестрою». Вона відразу ж здобула широку популярність. Згодом з'явилися й інші історичні оповідання, повісті та нариси: «Віддячився» (1913), «Козацька помста» (1920), «На уходах» (1921), «Олексій Корнієнко» (1924), «Петро Конашевич-Сагайдачний» (1927), «Сонце заходить» (1930), «Богданко» (1934), «Полковник Михайло Кричевський» (1935), «Перед зри-вом» (1937), перші дві частини роману «Сагайдачний» — «Побратими» (1924), «До слави» (1929).
«Я поклав собі за ціль мого життя,— ділився Чайковський творчими задумами в часописі «Новий час» (1927), — переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався. Праця така вимагає багато труду й студій, багато легше фантазувати на теми буденні з життя».
Історичній белетристиці письменника передувала багаторічна підготовка. Він намагався осягну-ти всі доступні йому матеріали з питань, які його цікавили,— архівні документи, праці українських, російських, польських істориків.
У 1919 році письменник переїхав до Коломиї. Тут 2 червня 1935 року важка хвороба обірвала його життя. Залишились нездійсненними творчі задуми, плани, хоч він працював до останніх днів своїх...