Т. Шевченко в зарубіжній літературі
(до 190-річчя від дня народження поета)
Методичні рекомендації до проведення заняття гуртка з зарубіжної літератури.
“Виразники дум народних”
(Творчість Шандора Петефі) у зіставленні з творчістю Т. Шевченка).
Урок за творчістю Ш. Петефі у зіставленні з творчістю Т.Шевченка
Програмою зарубіжної літератури (1995 р.) передба-чено обговорення самостійно прочитаних творів вели-кого угорського поета Шандора Петефі. Звертається увага також на перегуки його творів із творами Тараса Шевченка.
Про духовну спорідненість творчості двох національ-них геніїв говориться давно. Ще в 1900 році Ю. К. Жаткович одним із перших звернув на це увагу. В 1925 році А.В.Луначарський у передмові до творів Петефі вказу-вав на спільні риси в біографіях угорського та украї-нського поетів, підкреслював, що обидва вони "піднес-лись над своїм середовищем і могли зробити честь будь-якому товариству інтелігентів не лише своїм та-лантом та етичними якостями, а й своєю освіченістю".
І дотепер імена Шевченка й Петефі називають в од-ному ряду. Так, наприклад, перекладач творів угорсь-кого поета українською мовою Леонід Первомайський у передмові до книги "Шандор Петефі", що вийшла в Києві 1972 року, пише: "З Шевченком Петефі зближу-ють революційно-демократичні переконання і в одна-ковій мірі властиве обом поетам почуття народності, що виявляється не лише в мові та образній структурі їхньої творчості, але й глибокому розумінні народного життя, з глибин якого обидва поети вийшли; в без-межній любові до свого народу, до його найбідніших, найупослідженіших верств; в рішучому пов'язанні своєї особистої долі з долею народу..."
Ці імена поставив поряд відомий літературознавець Іван Дзюба, який давно займається вивченням Шев-ченка, у своїх радіобесідах "Творчість Тараса Шевчен-ка в контексті світової літератури" (цикл передач по українському радіо, березень 1996 р.). Усе це переко-нує нас у тому, що обговорення самостійно прочита-них дев'ятикласниками творів Шандора Петефі необх-ідно проводити у порівнянні з творами Тараса Шевченка. Справа полегшується тим, що в середині березня, коли учні за календарним плануванням уроків знайомляться з поезією Петефі, вони вже закінчують вивчення творчості Тараса Шевченка.
На нашу думку, в календарному плані на обговорен-ня самостійно прочитаних учнями творів Шандора Петефі треба відвести як мінімум два уроки. Десь за тиждень до першого уроку пропонуємо ще раз перечи-тати поему угорського митця "Витязь Янош". її обго-воренню, а також знайомству учнів із біографією Шандора Петефі і доцільно присвятити перший урок. Його тему можна сформулювати так: "Шандор Петефі — національний поет Угорщини. Романтично-казко-вий образ народного героя в поемі "Витязь Янош".
Поема не може не захопити дев'ятикласників. Тому при обговоренні твору учителеві залишається бути дик і ригентом розмови, вміло спрямовувати її сюжетно й змістовно продуманими питаннями. Учні, безумовно, дадуть свої оцінки головному героєві та зроблять вис-новок, що це поема про вірність, про велику і мужню любов, про стійкість характеру, що не знає компромісів, про моральну чистоту двох молодих людей із народу — Яноша та Ілушку. Учителеві (якщо не знай-деться такого учня) залишиться зробити узагальнення й розставити акценти. При цьому треба наголосити, що образ Яноша Кукориці — це узагальнений образ мадяра, який постав із легенд, казок, народної пісні. У ньому — все краще, що є в душі народу. Щасливий кінець поеми — це віра Шандора Петефі, що народ, котрий багато перетерпів, заслуговує на щасливе життя. Вчителеві слід також наголосити, що поет у творі дуже майстерно поєднує реалістичний план із казко-вим, фантастичним. Янош постає і як звичайний вівчар, і як особистість казково-романтична, героїчна. Казкові чудеса, перебільшення, фантастичні пригоди допомагають авторові глибше розкрити ті можливості, які закладені в характері народного героя, але не мог-ли розкритися в реальному житті. Поема — двопланова. З одного боку, вона має щасливий кінець, пов'язаний з народницько-романтичними мріями поета. З другого — Ілушка помирає... Це вносить в поему життєво ре-альну трагедійність. І тут вчитель може запитати учнів: "Де, у творах якого українського поета ви бачили таку ж щиру любов, таку ж вірність? Хто з героїв українсь-кої літератури теж — сирота без роду, з гарячою любо-в'ю? Хто нагадує угорського вівчара?" Звичайно, це Ярема з "Гайдамаків" Тараса Шевченка. Шевченків Ярема і Янош Шандора Петефі — герої типологічне близькі... і не тільки Ярема... В Шевченка ті, кого лю-бить поет, всі з душею, скупаною в любові...
Вірне кохання у народній поезії завжди знаходить своє відбиття у поетичному символі почуття. Таким символом кохання в поемі "Витязь Янош" стала квітка шипшини. Над могилою Ілушки виріс кущ шипшини. Янош зриває з нього квітку — символ нещасливої лю-бові — і бере з собою:
Ти, квітко, що зросла з її земного праху,
Не залишай мене в блуканні, бідолаху!
Блукатиму тепер, допоки не загину,
Допоки радо й сам не ляжу в домовину!
(Тут і далі переклад Л.Первомайського).
Шкода, що з програми зарубіжної літератури 1995 р. вилучено середньовічний роман про Трістана та Ізольду. Під його впливом Леся Українка, як відомо, напи-сала поему "Ізольда Білорука". Так от, у кінці поеми на могилах Трістана та Ізольди (цих закоханих похова-ли поряд) виросли два кущі — білої і червоної рожі. Виросли і сплелися гілочками в квітах, їх розрубали. Але за ніч вони зрослися знову. Потім їм дали спокій: вірна любов — безсмертна, і про це доцільно нагадати учням.
При обговоренні поеми "Витязь Янош" слід наголосити, що важливу художню роль у поемі відіграє пей-заж. А Шандор Петефі — майстер пейзажу. Його