На будинку в Марошвашархеї, де Петефі провів ос-танню ніч свого життя, вирізьблено прекрасні слова: "Тут він був ще людиною, звідси вийшов у свій вели-кий шлях, щоб стати зорею. Сяйво її вічне".

Після ознайомлення учнів із життєписом поета можна переходити до другої частини домашнього завдання — до порівняння творів Петефі та Шевченка. Вони були синами однієї епохи, схожого світобачення, і через те не могло не бути спільних мотивів у їхній творчості.

Якщо вчитель працює з класом не перший рік і йому вдалося виховати залюблених у літературу учнів, то їм можна дати завдання підготувати реферати на такі теми: "Образ рідної землі в поезії Петефі і Шевченка", "Лю-бов до Батьківщини в творчості Петефі та Шевченка", "Революційна лірика Петефі й Шевченка", "Петефі й Шевченко: як кожного з них на голос не впізнати?"

Звичайно, в позаурочний час учитель дасть короткі консультації.

Щодо образу землі в поезії Петефі й Шевченка, то тут треба підказати, що обидва поети були закохані у степ. В обох — якийсь особливий потяг до безкрайнього простору. У степу Шевченка — синіють поля як море, чорніють козацькі могили, повіває вітер буйний. У степу Петефі "стугонять копита", "чути свист табунщиків", "довгі батоги лящать несамовито". "Шле мені свій усміх степ широкий, що лежить від Тиси до Дунаю", — ска-же поет Угорщини, а в іншому творі признається щиро:

Скільки в тім степу краси для мене!

Тут родивсь я, тут мене любили.

Хай же він мене у мить останню

Заколише вічним сном могили.

Ці рядки прямо перегукуються з Шевченковими, із "Заповіту":

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій...

І ще б не забути: у Петефі, як і в Шевченка, приро-да сприймається через призму широкої народної душі. В обох є справжні шедеври-ідилії. У Шевченка — "Са-док вишневий коло хати". В Петефі — "Зимові вечо-ри", "На Батьківщині". Доцільно дати завдання учням для самостійного порівняння цих творів.

Як і Шевченко, Петефі замилований угорською ро-диною, тим тихим людським щастям, яке розцвітає в ній під покровом любові і взаємної поваги. У перших двох строфах його "Зимових вечорів" змальовано "ру-хомий" пейзаж: відійшло літо. Все відійшло: і райдуга, окраса виднокругу, і шум струмка, і метелик з лугу. "Земля, немов жебрачка та, старечі Рядном снігів ук-рила темні плечі", "Що ж діяти людині в цю сувору Холодну та сумну зимову пору?" А далі — ідилічна кар-тина щасливої угорської родини:

Щасливий той, хто в цю лиху годину

Під теплий дах зібрав свою родину!

Щасливий той, хто жінку й діти має!

Коли родина ввечері збереться

І хмиз сухий у грубі запалає, -

Мала хатина замком нам здається,

А слово, вимовлене в ці хвилини,

Від серця щирого до серця лине.

Щодо патріотичної та революційної лірики Петефі, то варто взяти для порівняння з віршами Шевченка такі твори: "Патріотична пісня", "Алфельд", "Життя і смерть", "Проти королів", "Пізнайте мене", "Угорсь-кий дворянин", "Мої пісні", "Я мрію про криваві дні", "Коли ти муж, — будь мужнім", "Палац і халупа", "Поетам XIX століття", "Я мадяр", "Битву я на думці маю", "Героям балачок", "Доки ж спати, краю мій?", "Магнатам", "Національна пісня", "Мадярем знову став мадяр", "1848", "Повісьте королів", "В новорічний день 1849 року" та ін. Звичайно, учень, готуючи рефе-рат, візьме не всі із названого. Головне, щоб він відчув спільність мотивів патріотичної та революційної ліри-ки обох велетнів поезії.

А ось щодо останньої теми, про особливості голосу кожного з поетів, то варто наголосити хоча б на двох яскравих барвах. Шевченко в своїй поезії стриманіший, сумніший, його не покидає шекспірівський трагізм. Шандор Петефі — завжди налаштований на активну дію, на швидкий відгук із сарказмом або гумором, тому окремі його твори нагадують побутові замальовки — легкі, повні життя ("Хортобадська шинкарка", "Вов-ча пригода", "Клин клином", "Молодий наймит", "Ґазда Амбруш" та ін.). Є щось у Ш.Петефі від філо-софії східного поета Омара Хайяма...

Другий урок доцільно провести у формі семінарсь-кого заняття. Виступи учнів з рефератами слід допов-нити читанням віршів Петефі напам'ять. Тоді це буде справжнє свято поезії Шандора Петефі, та ще й у зіставленні з творчістю Тараса Шевченка.