«Роман «Грози і райдуги»,— писав у листі до автора Олександр Корнійчук,— справив на мене прекрасне враження. Книга схвилю-вала мене перш за все великою правдою, глибоким знанням мате-ріалу, чудесними, живими образами безсмертних борців за Радян-ську владу».

Роман «Грози і райдуги» — героїчна епопея про життя україн-ського села початку 20-х років. Це розповідь про боротьбу за зміц-нення Радянської влади на селі, про боротьбу за хліб, проти голоду й тифу, про героїчні бойові і трудові будні комуністів.

Матеріалом для твору послужило саме життя. Письменник від-творив історичні події тих років — роботу X з'їзду партії, розгром кронштадтських заколотників, засідання V Всеукраїнського з'їзду Рад, зустріч селян з Г. І. Петровським та ряд інших.

Велику увагу приділив автор змалюванню образу представника українського пролетаріату, комуніста Романа Гайдима — голови ревному в Осокорах.

Романа Гайдима ми бачимо в найрізноманітніших життєвих обставинах. Складне його особисте життя. Щиро покохав він На-талку, яку мати силоміць видала заміж за куркульського синка, і змушений терпіти не лише люту ненависть своїх класових воро-гів, а й відчувати недовіру та підозріливість надто «пильних» окремих своїх товаришів. Та Гайдима залишається чесним і прин-циповим комуністом в усіх своїх помислах і ділах, вірним і відда-ним у коханні.

Повнокровними художніми образами постають перед нами й усі члени родини незаможника Артема Царенка — сам Артем, голова комнезаму, найменший його син Василько, старший син Платон, хоробро б'ється з махновцями, і Юхим, вартовий біля гамазею з хлібом для голодуючих.

На важких життєвих перехрестях зустрічаються герої роману, але мужньо долають усі перешкоди. Сини й дочки допомагають своїм батькам. У селі Осокорах створюється комсомольський осе-редок, секретарем якого обирають молодого робітника цукроварні Василя Лимаря. Сільським комуністам допомагає секретар повіт-кому партії Павло Порайко. Активну участь у боротьбі з куркуль-ством та бандами беруть незаможники Матвій Прибиймуха, Гри-горій Скирда, Харитина Чабан та інші, з якими ми зустрічаємось на сторінках роману. Одні з героїв гинуть у кривавій боротьбі, інші відважно продовжують їхню справу, треті знаходять у собі муж-ність порвати зі своїм колишнім середовищем і пов'язують своє життя з революцією, починають боротися за утвердження її ідеа-лів. Письменник переконливо показав, як під могутніми і всеперемагаючими ударами великої соціальної грози впав прогнилий су-спільний лад.

Тема Жовтня та громадянської війни — одна з провідних в українській радянській прозі. Досить згадати такі твори, як «Артем Гармаш» Андрія Головка, «Кров людська — не водиця» Михай-ла Стельмаха, «Перекоп» Олеся Гончара, «Світанок над морем», «Рік народження 1917» Юрія Смолича та ряд інших. Належне місце серед них займають і твори Івана Цюпи — героїчна повість «Через терни до зірок» (1966), документальна повість-балада «Грона червоного глоду» (1967) та роман «Мужній вершник» (1973).

Головний герой повісті «Через терни до зірок»— син великого українського письменника Михайла Коцюбинського Юрій. В цій книжці органічно сплавилися історична достовірність фактів і твор-чий політ думки автора.

«Через терни до зірок» читається з інтересом, бо письмен-ник веде розповідь динамічно й пристрасно, з любов'ю до своїх героїв, завжди лишається вірним життєвій та історичній правді.

Хвилюють сторінки, на яких читач зустрічається з В. І. Леніним, що особисто знав Юрія Коцюбинського, з визначними діячами Комуністичної партії — Миколою Скрипником, Володимиром Затонським, Дмитром Мануїльським, Євгенією Бош, Миколою Подвойським та вірними друзями героя повісті — Віталієм Примаковим, Григорієм Кропив'янським. Не полишає байдужим читача і особисте життя героїв, вірне кохання Віталія Примакова І Оксани Коцюбинської, мальовничі описи природи, вдало вкраплені в роз-повідь сторінки спогадів.

Розробляючи тему громадянської війни, письменник заціка-вився ще одною героїчною постаттю того часу — Данилом Саму-сем, колишнім секретарем Чернігівського губкому комсомолу, потім командиром Червоного козацтва. Коротке, як спалах, життя Да-нила Самуся — молодшого друга і побратима Юрія Коцюбинсько-го і Віталія Примакова — визначило й жанр твору «Грона чер-воного глоду» — повість-балада.

Емоційно, художньо-поетично розповів Іван Цюпа про «чер-воного козака Данила», який прожив винятково героїчне, надто коротке життя. З юнацьких днів і до останнього подиху він був зв'язаний з революційною боротьбою, брав активну участь у боях з гетьманцями та кайзерівськими окупантами, а потім — битви на різних фронтах за Радянську владу на Україні. Кіль-кома смертями умирав герой. І лише на Збручі впав із вірного бойового коня, щоб назавжди лишитися в пам'яті співвітчиз-ників.

Письменник продовжує і далі плідно працювати в художньо-до-кументальному жанрі. Дарує читачам спочатку повість «Добро-творець» (1971), а потім роман «Мужній вершник» (1973).

У повісті «Добротворець» художньо-достовірно змальовано об-раз відомого вчителя-новатора, члена-кореспондента Академії педагогічних наук, Героя Соціалістичної Праці Василя Олександ-ровича Сухомлинського.

Значного творчого успіху досяг письменник у романі «Мужній вершник», відзначеному 1974 року республіканською комсомоль-ською премією імені М. Островського. Цей твір —про мужнього вершника революції Миколу Островського — відразу став популяр-ним серед читачів як старшого покоління, так і молодого комсо-мольського племені.

«...Роман Івана Цюпи «Мужній вершник» з великою худож-ньою силою відтворює героїчне життя М. Островського. Цінність нового твору І. Цюпи полягає в тому, що він глибоко біографіч-ний, в ньому немає вигаданих подій, осіб. У той же час він напи-саний барвистою, художньою мовою, а тому легко читається. Роман «Мужній вершник» учить сучасну молодь любити своїх героїв, любити свою Батьківщину і не забувати про славне бойове минуле нашого народу»,— писали