Від руки берета Солоного гине Тузенбах. Це подія поволі підготовляється на очах глядачів і, отже, є трагічною розв'язкою досить явно вираженої сюжетної лінії. Однак ми нічого не зрозуміємо в п'єсі, якщо сприймемо цю подію як ключове , як якусь сюжетну розв'язку "Трьох сестер".

Одна з найважливіших особливостей чеховського театру в тім і складається , що событийная гострота тієї або іншої сюжетної лінії не визначає її ролі і значення в сюжетній структурі п'єси. Як показує "Дядько Ван", Чехов зовсім може обходитися без драматичних подій у їхньому традиційному розумінні. По тій же причині в його п'єсах так багато що не здійснилися подій або подій, що здійснюються за сценою, причому таких, без яких попередників Чехова п'єса просто не могла б скластися . З іншого боку, такі елементи сценічної дії, як зовні спокійні, побутові розмови здавалася б, на зовсім випадкові теми, що у дочеховском театрі не могли грати активної ролі в сюжетному розвитку, у Чехова не рідко несуть у собі велику драматичну енергію, чим драматична подія у власному змісті цього слова, виявляються вирішальними й у розвитку драматичного конфлікту.

У чому причина такої радикальної перебудови драматургічної структури, чим вона обумовлена? Новим розумінням драматургічного конфлікту, новим представленням про його сутності.

Як ми бачили, Чехов прагнув показати у своїй творчості корінне безладдя життя. Не ті або інші відступи від норми, а протиприродність прийнятої, пануючої норми.

Справа , по Чехову, полягало не в тих або інших актах несправедливості, а саме в ненормальності того, що вважається нормальної, звичайної і природним і що насправді є повсякденним волі, справедливості і справжній моральності. Ця думка драматурга і визначила новий зміст драматичного конфлікту в його п'єсах. Тепер мова йшла не про якомусь одному, нехай і важливому явищі сучасної діяльності, проти якого виступав драматург, а від загальної характеристики усього будуючи життя . Звідси характерно особливість зав'язки, що створюється в повсякденному , звичайному житті, що поєднують позитивних персонажів у їхній загальній драмі.

Відсутність боротьби між діючими особами природної в п'єсах Чехова, тому що джерелом нещастя героїв виявляється не воля представників тієї або інший ворожої їм сили, а саме повсякденне життя нескінченному різноманітті її буденного прояву.1 В кожній п'єсі нещасливий по-своєму, і те, що в кожного своя драма, зовні як би роз'єднує них , занурює свої думки і переживання, а разом з тим на перший погляд розбиває і єдність дії, що розпадається на ряд паралельно йдуть і лише зовні дотичних сюжетних ліній. Іноді більш, іноді менш гострих і напружених.

Однак саме ця зовнішня відсутність єдність забезпечує п'єсі її повна внутрішня єдність і єдність дії, тому що тільки в результаті зіткнення, порівняння цих особистих драм вимальовується основна, головна ідея добутку , а разом з тим і загальною драмою персонажів, що і поєднує них , незважаючи на удавану зовнішню їхню роз'єднаність. Як же вдається Чехову піднятися від побутових, здавалося б, нічого не значущих розмов і сцен до тих великим проблемам, що і визначають зміст його драматичних добутків , його остаточну оцінку сучасності, його настільки дорогу нам мрію про майбутнє?

Для того щоб досягти своєї мети , Чехов так само змушений був удатися до визначеної умовності й у розкритті внутрішнього світу своїх персонажів і в організації сценічної мови , той є сценічної умовності, тільки своєю, особою.

Головна, основна думка усієї творчості Чехова, думка про конфлікт "замислених" людей з ладом пануючих соціальних відносин і вдач, виявляється основної й у чеховській драматургії.

Чехов показує нам цю внутрішню зосередженість діючих осіб різними засобами Найбільше повно ми знайомимося з нею, вслухуючись у суперечки і міркування персонажів на важливих для них теми.

Так, наприклад, у "Дядьку Вану " проста і щира бесіда Астрова з Мариною відразу після підняття завіси знайомить нас з життєвою драмою доктор, уводить глядачів у світ його таємних щиросердечних хвилювань. Незабаром з реплік Войницкого довідаємося ми і про особисту драму дядька Вана. Кожний з діючих осіб - і Тригорин, і Маша, і Треплев, і Тузенбах, і Лопахин, і Трофимов, і багато хто інші - усі вони в процесі розвитку дії прямо висловлюють свої думки про навколишнє їхнє життя, про свою особисту долю, про своїх надія і сподіваннях. Подібні прямі висловлення героїв є ключем до їх внутрішнього світу, визначають ідейно-тематичний лейтмотив кожного даного діючої особи.

Драматург досягає впечатления природності, побутовий окрашенности висловлень героїв на їхні самі таємні теми, що в іншій драматургічній системі могли б дати матеріал для самих прочувственных монологів.

Чехов не тільки вводить нас у внутрішній світ своїх персонажів. Це з великим або меншим успіхом робили всі його попередники. Найважливішою особливістю чеховської драматургії, основою її сценічності є, як уже відзначено, постійна внутрішня заглибленість його героїв у себе, постійна їхня зосередженість навколо своїх головних думок і переживань, що складають їхній духовний лейтмотив, їхню ліричну тему в добутку. Для цього мети Чехову мало було однієї прямої мови, і він прибігав до ряду інших художніх засобів. У нього не зустрінеш емоційно нейтральних реплік і тим розмови, він уміє використовувати будь-яку, саму незначну і