__________

Таблиця 1. „Функції журналістики”

В умовах нинішньої буремної демократизації і політизації суспільства, традиційні принципи журналістики природно осмислюються по-новому. Але сьогодні висловлюється й таке судження: повна відмова від принципів журналістики, як часом роблять ультра радикали, була б свідченням наукового нігілізму та й просто безкультур’я.

Автор підручника „Теорія журналістики” А. Москаленко у своїй роботі перечислює головні принципи сучасної журналістики: (Див. Таблиця 2 )

Принцип 1. |

Існування та розвиток справжньої демократії неможливі без існування та зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної та відповідальної журналістики.

Принцип 2. |

Журналістика спирається у своїй діяльності в різних електронних та друкованих засобах інформації на фундаментальне право на свободу слова, гарантоване ст.10 Європейської конвенції про права людини.

Принцип 3. |

Для того, щоб журналістика реально сприяла демократичному розвитку суспільства, їй необхідно мати:

- повну незалежність редакції від політичної влади і тиску з боку груп, що мають особисті інтереси, або з боку громадських органів;

- доступ до отримання чесної та неупередженої інформації від громадських владних структур для забезпечення відкритої інформаційної політики.

Принцип 4. |

Маючи на увазі роль журналістської свободи слова у суспільстві справжньої демократії, будь-яке втручання у журналістику з боку громадських владних структур повинно:

- бути необхідним у демократичному суспільстві та відповідати його суттєвим соціальним потребам;

- бути затвердженим законом та мати чітке формулювання.

Принцип 5. |

Перевага з боку владних структур, і відповідно тих, хто зайнятий у сфері журналістики, має бути надана:

- діалогу між журналістами, редак-торами, власниками електронних і друкованих засобів інформації та владними структурами, що відпові-дають за політику ЗМІ на урядовому чи міжурядовому рівнях;

- прозорості щодо діяльності;

- відносинам із третіми сторонами, що мають вплив на незалежність ЗМІ.

Принцип 6. |

Журналістика має слугувати свободі слова, що включає право одержувати та передавати інформацію, поважаючи при цьому інші фундаментальні права, свободи, інтереси, що їх захищає Європейська конвенція про права людини.

Принцип 7. |

Практика журналістики у демокра-тичному суспільстві виробила цілу низку норм, які ввійшли до бага-тьох професійних кодексів

поведінки. Це такі „неписані зако-ни”, як:

- повага до права громадськості бути точно інформованою про фак-ти та події;

- збір інформації чесним методом;

- виправлення будь-якої друкованої або переданої в ефірі інформації, що виявилась неточною;

- утримання від пропаганди нена-висті, насильства, нетерпимості на расовій, статевій, сексуальній, мовній, релігійній, політичній або іншій основі, що мають національне, регіональне або соціальне походження.

Принцип 8. |

Розуміючи, що різні ЗМІ працюють в різних умовах і ці умови не є стабільними, владні структури мають обережно посилатися на правила, про які йдеться у принципі 7, і мають визнати, що всі, хто працює у сфері журналістики, мають право виробити свої особисті стандарти поведінки.

Таблиця 2 „Принципи журналістики”

Життя суспільства як саморегульованої системи забезпечується різними соціальними інститутами.

Соціальний інститут – це продукт розвитку людської культури, що становить собою сукупність певних норм, які регулюють стосунки між людьми в тій чи іншій сфері суспільних відносин. [25, с.21-22]

На певних етапах розвитку людства виникають такі соціальні інститути: шлюбу, власності, держави, права, церкви. Порівняно недавно на високому етапі історичного розвитку виникає наймолодший соціальний інститут – журналістика. ЇЇ призначення: забезпечувати всю суспільну вертикаль і горизонталь всебічними точними повідомленнями про навколишню діяльність, а основне призначення – соціальні відносини.

Журналістика – це соціальний інститут створений з метою забезпечення всебічного і об’єктивного інформування всіх суб’єктів суспільного життя про соціальну дійсність, що необхідне для оптимального функціонування всіх інших соціальних інститутів і людства. [32, с.9] Під суб’єктом суспільного життя розуміють органи влади, організації і установи, заклади й підприємства, політичні партії та громадські організації, а також окремі громадяни. Здійснюється горизонтальна організація інформаційного простору держави.

Для нормального функціонування будь-якої соціальної система необхідний безперервний потік інформації. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає її у стані інформаційної насиченості. Кожна людина зі свого боку постійно знаходиться в інформаційному потоці. Адже лише за умови безперервного інформаційного спілкування зі зовнішнім середовищем людина здатна продуктивно мислити й активно діяти.

У деяких посібниках давнього строку видання зустрічається твердження про те, що вже саме слово „інформація”, мовляв, говорить за себе: інформувати - значить повідомляти. Однак треба більш чітко уявляти собі співвідношення професійного журналістського терміна з поняттєвим апаратом інших наук. Поняття інформації по-різному розглядають у теоретичних дисциплінах, що мають з ним справу: у математиці й лінгвістиці, біології і соціології тощо.

Спочатку інформація сприймалась у науці як повідомлення, що передається людьми. Із середини ХХ ст. вона описується як загальнонаукове поняття, що включає в себе обмін відомостями між людьми, людиною й автоматом, автоматом й автоматом, обмін сигналами у тваринному і рослинному світах, передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму. Людині властива підвищена увага до виробництва і переробки інформації. У сучасному суспільстві розробляються спеціальні наукові дисципліни з різних аспектів інформаційного процесу (теорія інформації, кібернетики та ін.), яким присвячені розвідки вітчизняних і зарубіжних учених.

Інформація – це відомості або дані, що об’єктивно відтворюють різні сторони та елементи навколишнього світу і діяльності людини на певному етапі розвитку суспільства, і матеріалізовані у зручній формі для передачі, збереження і обробки людиною або ж автоматизованим засобом. [32,с.43].
Треба мати на увазі, що відрізняють поняття “інформація як засіб”, “інформація як процес” і “інформація як результат”. В історії преси ці значення актуалізувалися в різній мірі, до журналістські факти свідчать в основному про розуміння інформації, як засобу контролю, впливу, популяризації та комерційного збагачення.

В сучасній науці існує дві концепції