- інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.

В.Здоровега погоджується із Законом України „Про інформацію” щодо правової інформації. Вони визначають її як сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Джерелами правової інформації є Конституція України ( 888-09 ), інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

А. Москаленко у своїй класифікації не виділяє правової інформації. Її місце посідає інформація про діяльність служб органів державної влади. Як і Закон України „Про інформацію” він стверджує, що інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

В.Здоровега завершує класифікацію на правовій інформації, таким чином не виділяє інформацію про діяльність служб органів державної влади.

Поняття „журналістика” – це синтез ряду термінів, зокрема, „засоби масової інформації”, „засоби масової комунікації”, „засоби масового спілкування” ( мас-медіа) та ін. При цьому центральне місце у структурі системи основних категорій науки про журналістику посідає поняття „масова інформація”.

Масова інформація – це різновид соціальної інформації.

Ознаки масової інформації:

- спрямованість на все населення при відсутності безпосереднього контакту, незалежно від розмірів і просторової розосередженості аудиторії. Можливість вибору періодичних видань;

- відповідність до потреб маси в інформації. Журналістика і є головним комунікативним каналом, що забезпечує обмін інформацією в найрізноманітніших сферах;

- вироблення спільної для багатьох позиції. Журналістика сприяє об’єднанню людей за поглядами й інтересами;

- доступність до мас складається з таких аспектів:

інформація повинна бути доступною читачам за змістом і формою;

інформація повинна бути доступною економічно, тобто продаватися за невелику плату;

зручність доставки.

- відкритість для співпраці усім охочим до цього.

Автор підручника „Основи масової комунікації” Кузнєцова О. поділяє масову інформацію на:

- фундаментальну;

- оперативну.

Виробництвом і поширенням фундаментальної інформації займаються такі інститути, як дитячі заклади, середня і вища школа, книговидавництва тощо. Оперативна інформація поширюється засобами масової комунікації.

Відповідно до Ж.Гоне масова інформація також поділяється на:

- образно-понятійну (не ЗМІ) - театри, кіно, концерти, тощо.

- публіцистичну (ЗМІ) - книжкова, газетно-журнальна, радіо, телевізійна.

- інтернетівську – понятійна, первинна, книжкова, журнальна, вторинна, бюлетені сигнальної інформації, реферативні журнали, бази даних Інтернет. [11, с.23]

Схематично класифікацію масової інформації за тематикою і жанрами можна зобразити наступним чином (Див. Рис. 1)

за тематикою: за жанрами:

1)суспільно-політична; 1)для книжкової;

2)виробнича; 2)для газетно-журнальної;

3)фінансово-економічна; 3)для радійної;

4) спортивна; 4)для телевізійної;

5)культурна; 5)для інтернетної масо-

6)розважальна; вої інформації

7)науково-популярна;

8)рекламно-пропагандистська

Рисунок 1.

1.2 Система засобів масової інформації

Масово-інформаційний потік, як і особа, функціонують у певному соціальному середовищі, де вирішальними є виробничі відносини. Вони впливають не лише на людину, але й на всі складові частини феномена, яким є масово-інформаційний потік.

Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової інформації не тільки прямо формує громадську думку, але й справляє великий вплив як на інші компоненти потоку, так і на соціальну дійсність.
Засоби масової інформації являють собою складну, розгалужену, динамічну систему, в яку входять як виробництва, так і поширення, споживання духовних цінностей. [32. с.7]

Спробуємо встановити характер, загальні риси, внутрішню структуру системи засобів масової інформації, взаємовідносини між її складовими частинами. Критерієм визначення будь-якої системи служить наявність ряду істотних ознак, властивих саме даній системі.

Сучасна журналістика як система - це сукупність усіх наявних у даний історичний момент органів масової інформації, функціонування яких спричинене суспільними потребами в інформації і попитом аудиторії. [53, с.46]

Система в цілому характеризується такими властивостями, як тематична універсальність, актуальність, оперативність, аналітичність, емоціональність, безперервність, наступність і систематичність при передачі соціальної інформації. Причому кожна з цих інтегральних властивостей відрізняється від властивостей преси, радіомовлення і телебачення, взятих окремо, і тим більше від їх властивостей у різні періоди їх розвитку (наприклад, преси ХІХ ст., радіо 20-х рр., телебачення 50-хрр.). Виникнення радіомовлення і документального кіно, власне кажучи, і сповістило про зародження самої системи засобів масової інформації.

Згідно із законодавством України, друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) – газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем; аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо. [4, стаття 1]

Основне призначення системи ЗМІ безперервне відображення суспільного життя у