Не піднімаючись до обговорення, не використовуючи в повній мірі засобів художньої типізації, замальовки подають одну подію у формі нарису.

В нарисі застосовуються різноманітні засоби художньої типізації, демонструються такі його аспекти як портрет героя, його характеристика, пейзаж, факт, деталі. Нарисовий матеріал виграє якщо в його основі – демонстрація конфлікту, а також точний психологічний аналіз.

Сатиричні жанри будуються на широкому використанні іронії, сарказму, сатири. Якщо в критичній замітці в газеті повідомляють про конкретний факт, вказуючи чиновників, точну адресу, то в сатиричній замітці додається образний іронічний коментарій. Він підкреслює розбіжності між словом і ділом персонажів.

На іронії будується і фейлетон - сатиричний художньо-публіцистичний жанр, який викриває комічну суть суперечливих фактів і явищ дійсності.

Виходячи зі газетної практики, фейлетон – це побудований на літературно-художніх образах сатиричний жанр публіцистики, полемічно насичений своїми специфічним засобами, який викриває суть негативного факту.

У памфлеті сатиричну основу складають сарказм і негативна експресивність, а публіцистичне – злободенність, оперативність, документальність. Конкретний факт, який є оперативною основою створення памфлету, аналізується разом із рядом фактів, які характеризують події і діяльність героя.

Останнім часом відбувається збагачення змісту і характеру, форм матеріалу. Інформаційні жанри супроводжуються коментарієм, вони набувають більш аналітичного характеру. Жанрова палітра поповнюється новими різновидами матеріалів. [42, с.49-53]

1.2.1.3 Поліграфічна техніка і поліграфічні процеси

В Україні за останні роки закріпилась демократична система ЗМІ, яка прийшла на зміну попередній – тоталітарній. Але великі газети, набувши нових власників, залишились без поліграфічної бази. Однак, застосування персональних комп’ютерів відкрили можливості видавати на місці найрізноманітніші матеріали, до того ж відмінної якості.

Створення газети проходить через такі технологічні стадії:

а) набір тексту і підготовка ілюстраційного матеріалу;

б) верстка – процес формування, монтаж газетних шпальт з використанням тексту і ілюстрацій:

в) друк.

Створення видання розпочинається з його основи – тексту. Набирати його на комп’ютері неважко. Колись – під час гарячого способу набору і фотонаборі – треба було зразу встановити формат набору, шрифт і його розмір, а зміни в оформленні тексту приводили до того, що його требло повністю заново набирати, сьогодні ж з комп’ютерним набором проблеми повністю зникли. Полегшились і авторська вичитка і коректура – співставлення набраного розпечатаного тексту з оригіналом. А щоб бути впевненим у грамотності набору слід використати програму орфографії.

Графічно текст представлений на шпальті за допомогою шрифту. Перш за все, ми вибираємо гарнітуру – набір шрифтів, однакових за малюнком, але різних за написом і розміром. В той же час, беремо до уваги, що шрифт відрізняється за багатьма параметрами: насиченістю, нахилом основних штрихів.

Щоб газетний текст на шпальті був зручно читаючим, слід застосовувати не більше двох-трьох гарнітур, основний шрифт повинен мати пряме, світле, нормальне написання. Текст в газеті розподіляється на колонки, оптимальний формат кожної становить 45-50 мм. Якщо всі рядки в текстовому блоці будуть оформлені однаковим форматом, то строгі прямокутні колонки нададуть газетній шпальті певний ритм і графічну завершеність

Відрізки і фрази, слова або, навіть, букви можуть бути виділені курсивом, прямим напівжирним шрифтом, розрядкою, коли збільшується відстань між буквами, шрифтом іншої гарнітури, лінійками. Ці та інші графічні способи використовуються для оформлення таких текстових блоків як виноски в тексті, авторський підпис, літературна цитата, висловлювання героя публікації і т. п.

Знайомство читача з газетою розпочинається із заголовка, тому він повинен бути конкретним за змістом і привабливим за формою. Заголовковий комплекс (заголовок, підзаголовок, рубрика або надзаголовок) сполучники і прийменники переносяться на нижній рядок, дефіси і тире – залишаються на першій. Заголовок найчастіше розміщують над текстом матеріалу або зверху між колонками тексту (щоб уникнути зливання із сусідніми заголовками). Комп’ютерна технологія дозволяє розміщувати заголовки під кутом, створювати його із букв поставлених вертикальним стовпцем. Площі заголовкового комплексу і текстової частини публікації співвідносяться один з одним в межах від 1:3 до 1:12.

Зміст газет змінюється. Текстових матеріалів стає більше, але їх об’єм зменшується. Якщо традиційно співвідношення тексту і графіки у загальнонаціональних газетах було 60% на 40%, то тепер спостерігається зворотня пропорція. Сучасний читач швидше „сканує” газету ніж читає, не вникаючи в об’ємні аналітичні матеріали. Тому великі матеріали супроводжуються короткими виносками-цитатами. Вони можуть включати як головну думку, так і просто найбільш яскравий пасаж. Зайнятий читач інформаційної епохи, проглянувши виноски, вирішує який матеріал йому читати.

Незамінними залишаються лише основні елементи газетного стилю – логотип і шапка. [8, с. 236-242]

Для того, щоб газетна шпальта виглядала як єдине ціле, необхідно розробити макет – графічний план верстки. Даний план демонструє як розташувались на полосах текстові та ілюстрацій ні матеріали, заготовочні комплекси, всі деталі їх оформлення. У секретаріаті редакції готується загальний макет всього номера. На макеті вказуються лінійка, маркери, розмір, насиченість, нахил, гарнітура шрифту. Знаючи кількість знаків в усьому тексті і в одному рядку, площу, яку займе заголовковий комплекс можна досягти точності в макетуванні і таким чином уникнути в майбутньому неприємних сюрпризів, коли з’являться вільні місця, білі плями або „хвіст” у матеріалі, який не вмістився у запланованому на макеті місці.

Пришвидшити макетування дає змогу модульна сітка – система вертикальних і горизонтальних ліній, своєрідний каркас, який визначає структуру шпальт. Вертикальні лінії регламентують формат колонок і відстань між ними, горизонтальні – одиниці інформації, місце постійних елементів