Поет проголосив загальнолюдські ідеали добра, справедливості, краси, правди, любові, милосердя. Справді, В.Рябий намагається подати свою істину світу, а відтак перебороти депресію, відчай і психічну деструкцію у профанному бутті – це значить полюбити буття таким, яким воно є насправді. Слово здатне врятувати нас самих, якщо ми красиві у своїй духовній сутності, здатне розкрити нам очі на красу у нас самих, у людях, які нас оточують.
За особливостями світоглядної моделі відчувається платформа міфологічного світобачення. Язичницький синкретизм уявляється поетові ідеальним морально-чуттєвим станом, що його втратила цивілізація. Саме архетип Світового дерева виступає тією з’єднувальною ланкою між людиною і природою і творить універсальну цілісну картину світу. Для порівняння ми взяли трансформації Світового дерева на матеріалі поезій В.Герасим’юка та В.Рябого. І, якщо символом Світового дерева у В.Герасим'юка виступають дерева: смерека як «дерево роду», дуб як «дерево життя», вишня, яблуня – «дерево кохання», трепета – «дерево смерті»; то у В.Рябого Світове дерево трансформується до образів-символів гори, каменю, вогню (свічки), які опиняються в центрі світобудови і разом з людиною є невіддільними, взаємодоповнюють одне одного.
В.Рябий по-справжньому самобутній – не переспівує ні когось, ні самого себе. Він віртуозно володіє технікою віршування, майстерністю поетичного ремесла – від класичного сонета до розкованого верлібра і цікавих паліндромів. Його поетичні асоціації несподівані, інтригуючі і водночас дуже прозорі. Поет полюбляє нанизування простих речень, алітерацію, стежить за звукописом і ритмічно-аритмічними лексичними виверженнями з метою дослідження понять і явищ, предметів і абстрактних уявлень для досягнення злагоди у світі.
Він демонструє невичерпність рідної мови, її глибинність. Його поетичний храм надзвичайно ліричний і гармонійний. Навіть вибором кольору, що переважає у його поезії (зелений, білий, жовтий) він утверджує свою світоглядність. Іншими словами, поет завжди перебуває на гребені часоплину, даруючи справжньому шанувальнику поетичного слова власну метафоричну і глибоко ліричну музику образів.