Реферат на тему:
“Бертольд Брехт”
(біографія та зв’язок з театром)
БЕРТОЛЬТ БРЕХТ (1898-1956) - німецький драматург, поет і прозаїк, кіносценарист, автор теоретичних праць, присвячених проблемам театру, режисер. До історії літератури Брехт увійшов як митець, що відкрив нову епоху в західній драматургії.
Бертольт Брехт (повне ім'я Ойґен Бертольд Фрідріх Брехт) народився 10 лютого 1898 р. у місті Ауґсбурґ у родині замож-ного торгового службовця. Чотири роки навчався у народній школі, після чого вступив до гімназії. Вже у гімназійні роки з'явилася перша його публікація — у місцевій газеті був надру-кований вірш, підписаний «Бертхольд Ойґен». Батьки могли б забезпечити синові матеріальний добробут і надійне май-бутнє. Проте юного бунтівника не при-ваблювала роль спадкоємця батьківської справи та перспектива затишного бюр-герського життя. Він обрав своєю про-фесією медицину, яку студіював у Мюн-хенському університеті. Влітку 1918 р. Брехт був мобілізований до армії. Втім, через серйозне захворювання нирок, комісія лікарів відмовилася послати його на фронт. Так студент-медик Брехт став санітаром військового шпиталю в Ауґсбурзі. Свій тодішній досвід пізнан-ня Першої світової війни він узагальнив у вірші «Легенда про мертвого солдата». Цей твір став попу-лярним далеко за межами рідного міста автора.
Наприкінці 10-х років з'являються й перші драматичні спроби Брехта: драми «Ваал», «Барабани вночі». Невдовзі молодий митець був нагороджений престижною Кляйстівською премією. Незабаром він перебрався із затісного для нього Мюнхена до Берліна, де розпочав плідно працювати як драматург, режисер і постановник п'єс. 1924 р. Б. Брехт познайомився з таланови-тою актрисою Геленою Вайґель, яка стала його дружиною і найближчим помічником.
Бунтівна вдача молодого Брехта давалася взнаки й у дрібницях його творчого життя. Як і дехто з німецьких авангардистів початку XX ст., він відмовився від великих літер на письмі (у німецькій мові всі іменники пишуться з великої літери), скасував знаки пунктуації, залишивши лише знак питання та - хіба що заради жарту - знак оклику. У своєму імені останню літеру «д» він змінив на «т».
Починаючи з другої половини 20-х років у творчому розвит-ку Брехта намічається злам. Він охоплює всі рівні його духов-ного життя. Брехт студіює праці К. Маркса, знаходячи в них раціонально (до того ж економічно й політичне) аргументоване підґрунтя власного бунту проти капіталізму, а також позитив-ну, на його думку, програму перетворення суспільства й мисте-цтва. Він зближується з комуністичним рухом і залучається до його пропаганди, тим самим повто-рюючи шлях багатьох авангар-дистів, які починали з тотального заперечення старого світу й прихо-дили до утвердження нового то-талітарного режиму. У цей час ми-тець розробляє концепцію нова-торської драми й успішно апробує її в низці п'єс. Б. Брехт і Г. Вайґель, що блискуче грала провідні ролі в йо-го драмах, стають знаменитостями.
1933 р. змусив митця покинути «коричневу» батьківщину. Розпо-чався період еміграції, що тривав довгих п'ятнадцять років.
Талант опального на батьківщині Брехта знаходить визнання за кордоном. Зростає кількість його прихильників; його п'єси успішно ставлять на сценах Парижа, Амстердама, Копен-гагена. Однак навіть у затишній Данії він відчуває психо-логічний тиск. Адже датські нацисти час від часу публікують списки з іменами найвідоміших емігрантів, а датська поліція постійно інформує про них нацистську службу безпеки й за-кордонний відділ гестапо. У перший же місяць свого перебу-вання в Данії Брехт довідався з газет, що датчани передали німецькій поліції активіста комуністичної партії Німеччини Функе, хоча й знали, що на батьківщині він відразу ж потра-пить до концтабору. До того ж, як і інші емігранти, Брехт був змушений дати письмову обіцянку не долучатися до будь-якої політичної діяльності. Одне слово, у передвоєнній Європі він аж ніяк не почував себе захищеним та вільним.
Двічі упродовж 30-х років Б. Брехт відвідав Москву, де як член редколегії залучився разом із Л. Фейхтванґером до видан-ня німецького часопису «Дас ворт». Утім, попри свою «проко-муністичну» орієнтацію, місцем свого подальшого перебуван-ня він обрав не Радянський Союз, а США.
Тут Брехт продовжує інтенсивно працювати — і як драма-тург, і як кіносценарист, і як режисер-постановник. Проте умов для повноцінної творчої реалізації в Америці він не мав, адже був тут маловідомим драматургом, до того ж - підозрілим через свої симпатії до комуністичного руху. Деякий час Брехт працював для Голлівуда, однак так і не вписався у тодішню американську кіноіндустрію, що, намагаючись задовольнити потреби масової аудиторії, орієнтувалася насамперед на вироб-ництво сенсаційних бойовиків. Один із брехтівських сценаріїв був брутально спотворений. Обурений драматург розірвав взаємини з фірмою, перекривши собі шляхи до участі в інших, цікавих для нього кінопроектах. За шість років перебування в Америці з'явилося лише кілька його публікацій у газетах та журналах. Жодної книжки Брехт тут не видав.
По завершенні війни Брехт переїхав до Берліна, сподіваючись, що у соціалістичній Німеччині він матиме найкращі можливості для творчості. Та й справді, зрештою він і його дружина вперше у житті отримали власний театр - «Берлінер ансамбль», що швидко завою-вав славу новаторського. Втім, цей «неортодоксальний марк-сист» і тут прагнув зберегти незалежність від радянської влади. Тому й не прийняв німецького громадянства, а продов-жував жити на батьківщині із закордонним (австрійським) паспортом, готовий будь-якої миті опинитися по той бік «залізної завіси».
В останній період творчості визнання Брехта стрімко зрос-тає: він стає лауреатом національних і міжнародних премій, його обирають членом Академії мистецтв колишньої соціалістичної Німеччини й президентом німецького ПЕН-центру; його книжки виходять великими накладами; його драми
