Італійська література

Італійська ліЕ. Д. Мурашкинцева

Італійська ліЖізнь Бенвенуто, сина маестро Джованні Челліні, Флорентійца, написана ним самим у флоренції (La vita di Benvenuto, di maestro Giovanni Cellini, Florentine, scritta par lui medesimo in Firenze) — Мемуари (1558 – 1565, опубл. 1728)

Мемуари Бенвенуто Челліні написані від першої особи. На думку прославленого ювеліра і творця, кожна людина, що зробила щось доблесне, зобов'язана розповісти про себе світу, — але приступати до цієї благої справи слід тільки після сорока років. Бенвенуто узявся за пір'я на п'ятдесят дев'ятому році життя, причому твердо вирішив оповідати лише про те, що має відношення до нього самого. (Читачу записок потрібно пам'ятати, що Бенвенуто володів рідкісною здатністю перекручувати як імена власні, так і географічні назви.)

Італійська ліПервая книга присвячена періоду з 1500 по 1539 р. Бенвенуто повідомляє, що народився в простій, але знатній сім'ї. У стародавні часи під керівництвом Юлія Цезаря служив хоробрий воєначальник на ім'я Фіоріно з Челліно. Коли на річці Арно було закладене місто, Цезар вирішив назвати його флоренцією, бажаючи віддати честь соратнику, якого виділяв серед всіх інших. Рід Челліні мав безліч володінь, а в Равенне навіть замокнув. Предки самого Бенвенуто жили у Валь д'Амбра, немов вельможі. Одного разу їм довелося відправити до флоренції хлопці Крістофано, оскільки той затіяв розбрат з сусідами. Його син Андреа став вельми досвідчений в архітекторській справі і навчив цьому ремеслу дітей. Особливо досяг успіху в ньому Джованні — батько Бенвенуто. Джованні міг би вибрати собі дівчину з багатим приданим, але одружувався по любові — на мадонні Елізабетте Граначчи. Вісімнадцять років у них не було дітей, а потім народилася дівчинка. Добрий Джованні сина вже не чекав, і, коли мадонна Елізабетта дозволилася від тягаря немовлям чоловічої статі, щасливий батько нарік його «Бажаним» (Бенвенуто). Знамення передрікали, що хлопчика чекає велике майбутнє. Йому було всього три роки, коли він зловив величезного скорпіона і чудом залишився живий. У п'ять років він роздивився в полум'ї вогнища звіра, схожого на ящірку, і батько пояснив, що це саламандра, яка на його пам'яті ще нікому вжіве не була. А до п'ятнадцятирічного віку він здійснив стільки дивовижних діянь, що за недоліком місця про них краще умовчати.

Італійська ліДжованні Челліні був прославлений багатьма мистецтвами, але понад усе любив грати на флейті і прагнув приохотити до цього старшого сина. Бенвенуто ж ненавидів прокляту музику і брався за інструмент, тільки щоб не засмучувати доброго батька. Поступивши в навчання до золотих справ майстру Антоніо ді Сандро, він перевершив всіх інших хлопців в цеху і став добре заробляти працями своїми. Трапилося так, що сестри образили його, тайком віддавши нові камзол і плащ молодшому братику, — і Бенвенуто з досади пішов з флоренції в Пізу, але і там продовжував старанно працювати. Потім перебрався до Риму, щоб вивчати старовини, і зробив декілька дуже красивих дрібниць, прагнучи у всьому слідувати канонам божественного Мікеланджело Буонарроті, від яких ніколи не відступав. Повернувшися по настійному проханню батька у флоренцію, він уразив всіх своїм мистецтвом, але знайшлися заздрісники, які стали всіляко його обумовлювати. Бенвенуто не стримався: ударив одного з них кулаком в скроню, а оскільки той все не угамовувався і ліз в бійку, відмахнувся від нього кинджалом, не заподіявши особливої шкоди. Родичі цього Герардо тут же побігли скаржитися в Раду восьми — Бенвенуто безвинно засудили до вигнання, і довелося знову відправлятися до Риму. Одна знатна пані замовила йому оправу для алмазної лілії. А його товариш Луканьоло — здатний ювелір, але роду низького і підлого — вирізував в цей час вазу і хвалився, що одержить багато золотих монет. Проте Бенвенуто у всьому випередив пихатого селюка: за дрібницю йому заплатили куди щедріше, ніж за велику річ, а коли він сам узявся робити вазу для одного єпископа, то перевершив Луканьоло і в цьому мистецтві. Лягла Климент, ледве побачивши вазу, загорівся до Бенвенуто великою любов'ю. Ще більшу славу принесли йому срібні глеки, які він викував для знаменитого хірурга Якомо та Карпі: показуючи їх, той розказував байки, ніби вони роботи стародавніх майстрів. Ця маленька справа принесла Бенвенуто велику славу, хоча в грошах він не дуже багато вигадав.

Італійська ліПосле страшної морової язви що залишилися в живих почали любити Один одного — так утворилася в Римі співдружність творців, живописців, ювелірів. І великий Мікеланджело з Сиени привселюдно хвалив Бенвенуто за обдаровану — особливо сподобалася йому медаль, де був зображений Геркулес, що розриває лягти леву. Але тут почалася війна, і співдружність розпалася. Іспанці під водієм Бурбона підступили до Риму. Лягла Климент в страху біг в замок Святого Ангела, і Бенвенуто послідував за ним. Під час облоги він був приставлений до гармат і здійснив багато подвигів: одним влучним пострілом убив Бурбона, а другим ранив принца Оранського. Трапилося так, що при віддачі повалилася вниз бочка з камінням і трохи не ударила кардинала Фарнезе, Бенвенуто насилу вдалося довести свою невинність, хоча було б багато краще, якби він тоді ж позбавився цього кардинала. Лягла Климент так довіряв своєму ювеліру, що доручив переплавити золоті тіари, щоб врятувати їх від пожадливості іспанців. Коли Бенвенуто приїхав нарешті у флоренцію, там теж була чума, і батько велів