громадсь-ким обов'язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання вима-льовуються ширші проблеми — соціального та психологічного характеру. Контра-стно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» й «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце». Конфлікт образів створює ту багатозначність символів, які дають уяв-лення про складні душевні процеси ліричного героя. Засіб контрасту відіграє та-кож важливу ідейно-композиційну роль (місто та природа, краса природи й не-людські умови життя селян). І думки, і сприйняття героєм природи злито в єдиний нерозривний потік його переживань та усвідомлення себе у світі та суспільстві.
Уже в новелах «Сміх» і «Він іде» помітні спроби Коцюбинського щодо зма-лювання психології маси. Страх, що охоплює Валеріана Чубинського під час чорносотенного погрому, передається через звукові враження від натовпу, якого він не бачить, не чує. У новелі «Він іде» подібний настрій (страх) єврейського населення перед погромом передається через особливе сприйняття пейзажу. Імпресіоністичні образи, що передають уявлення про дику розбурхану юрбу, яка, наче ураган, змітає все на своєму шляху, були підготовкою до показу психо-логії селянської стихії, яку так майстерно змалював Коцюбинський у другій частині «Fata morgana».
Ця повість за новизною та складністю поетичних образів і художнього психологізму стала новим явищем в українській літературі. Задумавши цей твір, Коцюбинський міркував, як процеси, соціально-економічні події переломити через психологію, переживання героїв. Автор писав: «Я тепер остільки вибився із звичайної колії, так занурився в роботу, що реальне життя для мене майже не існує. Я весь серед своїх героїв, живу їх життям, поділяю їх горе і радість, говорю їх мовою і віддаюсь їх інтересам». Письменник робить спробу розкри-ти глобальний конфлікт людини та світу, що став особливо відчутним на межі століття. В образі Андрія та Маланки Воликів постає трагедія краху сподівань бідного селянина на власну землю або найману працю на фабриці. Повість вінчає тему відчуження людини від землі в українській літературі.
Найголовніше в стилі Михайла Коцюбинського — це його особливий само-бутній характер імпресіонізму. Вишуканий імпресіонізм письменника виявляється в надзвичайній тонкості психологічного заглиблення в усі душевні порухи та все те, що творить силу осяйності барв самою зображення.
У його творчості, як ні в кого із сучасників, природно поєдналися два проти-лежні полюси народницький стиль і зображення духовних порухів простолюд-дя, що пізніше було злито з вишуканим естетизмом самого зображення. Імпре-сіонізм виділяє Коцюбинського з плеяди класичних письменників. Так пись-менник повертає своєму стилю прикмети, властиві мистецтву, розвиненому кла-сиками Тому у творах Коцюбинського, крім імпресіоністичності, помітні також романтика, риси символізму та «ідеального реалізму» Але все ж таки в доробку письменника домінує й переважає струм імпресіоністичності — картинного пе-редавання настроїв, вражень і порухів людської душі. Михайло Коцюбинський немов кидає промінь свого мистецького освітлення, виявляючи чуттєві порухи та вдачу людини, найсуттєвіші явності хвилини, у яких досягається просто му-зична поетика зображення.