Дудар, схильний до філософських розмірковувань, запитує риторично: «Хіба можна знати, де зло, а де добро?» і потрапляє у пастку власних переконань: чом би йому не долучитися до великої «усесвітньої родини», коли носорогів більшість? «Треба йти за часом»,— каже перед перетворенням на носорога Ботар. «Вибери собі ту реальність, яка тобі підходить»,— радить Беранже Дезі. Вона пропонує йому; «Удвох, безвікого — бути щасливими». Але саме спроба втечі в уявний світ призводить до того, що вона потім починає захоплюватися носорогами — «Це вони народ. І їм добре в їхній шкурі». Беранже вважає, що сам він не надто розуміється на філософії, але відчуває небезпеку серцем. І серце виявляється розумнішим за «розум». Саме цим він вирізняється з свого оточення, і саме здатність відчувати, співчувати, страждати через сумління дозволяють йому опиратися епідемії. Розгадавши головну сутність опору Беранже, можна зрозуміти й авторський задум: щоб не допускати «масового психозу», треба вчитися зберігати в собі людяність.

ОСНОВНІ ТВОРИ:

«Убивця за покликом», «Король умирає», «Небесний пішохід», «Носоріг».

ЛІТЕРАТУРА:

Йонеско Є. «Носоріг» М.— 1991.;

Проскурникова Т. Б. Французская антидрама.- М., 1968;

Андреев Л. Г. Современная литература Франции: 60-е годы.—М., 1977.