речей, які об'єднують увесь людський досвід у мить його таємничого переживання особистістю. В «Осяяннях» Рембо враження відірвалися від своїх прототипів, живуть власним життям, а тому смисл є напрочуд багатозначним. Такий вірш уже вкрай близький до поетичної прози, де ритм створюється загальною емоційною інтонацією, яка то подовжує, то скорочує фрази, повтореннями, інверсіями, поділом на строфи вільного типу, продуманою звуковою системою.
Улітку 1873 року з'явився твір «Крізь пекло», акт безжальної самокритики. «Крізь пекло» презентує незвичайну людину, феноменальну особистість, здатну твердо й об'єктивно оцінити свій досвід, свій шлях — і рішуче його засудити. Рембо в цей час лише , дев'ятнадцять років, але його прощальне творіння — це творіння мудрої дорослої людини. Спосіб життя поета до цього часу був своєрідним «експериментом», який він припиняє. В останньому творі він постає грішником, до якого прийшло каяття. «Крізь пекло» — щось подібне до судового засідання, під час якого виголошується монолог звинувачуваного, який бере на себе також роль прокурора.
Продовжуючи свої поневіряння, Рембо знову й знову шукав себе. До поезії він більше не повертався і незабаром залишив Європу. У 1880 ропі Рембо дістався до Кіпру, далі — до Єгипту, потім до Адена, доки нарешті опинився в місті Хараре в Ефіопії, де й перебував майже до кінця свого життя. Останній, африканський етап його шляху, був водночас і останнім актом зречення від поезії, самого себе. Займаючись у Хараре торгівлею, Рембо нікому ніколи не розповідав про своє минуле життя. До поезії він так і не повернувся, а те, що ним було написано під час нескінченних мандрувань, позбавлене будь-якої поезії. Листи, які від нього отримували в Європі, вражають надзвичайною сухістю і діловитістю, абсолютною відсутністю фантазії, уяви та будь-якого ліризму.
На початку 1891 року в поета почалися нестерпні болі у правій нозі. Рембо перевезли до Марселя, ампутували в клініці ногу, і він повернувся до матері. У листопаді того ж року Рембо помер від саркоми.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
«Коваль», «Венера Анадіомена» «Голосівки», «П'яний корабель», «Останні вірші», «Осяяння», «Крізь пекло».
ЛІТЕРАТУРА:
Андреев Л. Г. Предисловне // Рембо А. Произведения.— М., 1988.;
Балашов Н. Й. Рембо й связь двух веков поезии// Рембо А. Стихи.— М., 1982.;
Косиков Г. К. Два пути французского постромантизма: символисти й Лотреамон// Поезия французского символизма.— М., 1993.
Обломиевский Д. Ю. Французский символизм.— М, 1973.