Реферат на тему:

Реалії у творах М.Коцюбинського та шляхи їх перекладу

Здавалось би психологічні новели та оповідання М.Коцюбинського досить важко перекласти, проте перекладом його творів зацікавилися багато перекладачів, наприклад М.Скрипник, А.Бернгард, А.Мистецький, Дж.Гуральський, А.Микитяк, Г.Андрусишин, М.Джамбол та багато інших. Поки що, завдяки опублікованим перекладам, створено вже певну основу для сприйняття та осмислення творчості М.Коцюбинського в англомовному світі, для хоча б часткового відтворення англійською мовою стильових домінант художнього мовлення письменника, його образного світобачення.

Реалії, що їх було віднайдено у творах М. Коцюбинського можна поділяти на:

а) власне реалії ( при існуючих референтах): укр. борщ, гуцул, запаска, мисник, піч. тужурка, сват, кептар, скриня; англ. а bееtгооt soup, Hutsul, an арrоn, а shelf for dishes, an oven bed, a jacket, a kinsman, sleeveless jacket, the trunk та інші;

б) історичні реалії – семантичні архаїзми. Вони вмішують фонові знання культурної спадщини. Крім національного, для них характерний хронологічний колорит, наприклад укр. сотник, мужицька страва, урядник; англ. the captain, a peasant’s fare, an offitial;

в) реалії – фразеологізми: укр. підкурювати і садити когось чортам, побити на гамуз, робити з писка халяву, дочекатися пухлого чорта; англ. to castigate someone and make reference to the devil, to give someone a thrashihg, there’s no use to talk about it, the devil they will.

З погляду перекладацької практики виділяємо також явні й скритні (приховані, потаємні) реалії. Останні можемо знайти в оповіданнях „Що записано в книгу життя” та „Fata morgana”. Так, в українсько-англійському бінарному зіставленні до прихованих реалій належить лексика „піч” ( англ. an oven bed). В оповіданні „Що записано в книгу життя” реалія „піч” представлена у ролі місця для відпочинку й вона так і перекладена, але ми знаємо, що піч також може служити для приготування страви господинею. Інша реалія „скриня” ( англ.the trunk) – це не тільки позначення оздоби української хати, а також використовується молодою дівчиною як місце для зберігання приданого. Ці лексеми начебто мають відповідники у мові-сприймачі. але співвідносні денотати в позамовній дійсності дуже відрізняються між собою.

Але перейдемо безпосередньо до способів перекладу реалій, які використовували А.Бернгард і М.Скрипник при відтворренні творів М.Коцюбинського “Fata morgana”, „Що записано у книгу життя”, „Сміх”, „Для загального добра”. Такий спосіб перекладу як транскрипція перекладачі використовували у своїх перекладах досить часто. Наприклад, перекладаючи повість “Fata morgana”, А.Бернгард по-англійськи перейменував вуличну кличку Олекси Безика – Півтора Лиха: „Коло Гафійки сидів Олекса Безик, якого на селі звали Півтора Лиха” [1;233] – “Next to Hafiika sat Olexa Bezik whom the village called Hard Luck” [2;23]. Перекладач виходив з того, що в англайській фраземіці є вислів a hard luck з семантикою „гірка доля”.

А тепер наведемо приклади гіперонімічного перекладу, який використовував А. Бернгард в повісті “Fata morgana”. Зіставлення оригіналу „Він думає, сто сот крат, шо я й у проводи пожену товар на пашу” [1;235]та англомовного перекладу “Damn him does he think I’ll take his cattle out on a holiday” [2;25] показує, що переклад не адекватний. По-перше, у ньому втрачено різку просторічно-лайливу тональність, властиву мовленню панського пастуха Хоми Гудзя: „похила фігура... шипіння зелених гадюк... пекучі слова” – ось як автор характеризує його. По-друге, переклад не рівновартний через гіперонімічне перейменування (проводи – а holiday), при якому змінилася семантика вислову. Адже проводи в традиційному українському селі – це не просто свято (“а holiday”), а велике свято: перша неділя після великодня – так звана провідна неділя, коли люди всім селом йшли на цвинтар „дідів поминати”. Отже, шоб гіперонімічний переклад хоча б деякою мірою відтворював реалію оригіналу, треба було б вжити не просто лексему holiday. а додати означення great – a (the) great holiday.

Також можна навести приклади комбінованої реномінації, що їх використовував А.Бернгард перекладаючи оповідання з побуту молдаван „Для загального добра”: „За хвилину затарахкотіли колеса, і Замфір, ледве здержуючи гарячі коні, заїхав під хату новим на залізних осях, мальованим возом - каруцою ” [1;79]. Бернгард реалію „каруца” ( англ. karutsa) виділив графічно і затранскрибував.

В англомовних перекладах абсолютні конструкції часто компенсують стилістичні нюанси, які в носять в український текст уривчасті речення. М.Скрипник спробувала в такий спосіб перекласти епізод з оповідання „Сміх”. Пан Чубинський, почувши регіт Варвари тоді, коли очікував співчуття від неї, пішов за нею до кухні. І – раптом зрозумів чому Варвара, що жила в нелюдських умовах, не могла жаліти панів.
Змальовуючи цю сцену письменник вживає уривчасті речення: „Лише дивився великими очима, наляканими, гострими і незвичайно видющими” [1;219]. Актуалізації дії сприяє активна форма дієприкметника, що в українській мові несе сильний заряд експресії. В перекладі М.Скрипник знаходимо абсолютну конструкцію: “He just stood and stared, his eyes wide, anxious, searching, and suddenly unveiled” [4;109].

У своїх перекладах А. Бернгард ще також використовував ситуативні відповідники (контекстуальне заміщення). З повісті “Fata morgana”: „Андрій не покидав надії, що ось-ось не видко, як наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику” [1;239] – “Andrii never gave up hope that suddenly the owners would appear from nowhere, repair the factory