РЕФЕРАТ

на тему:

Моральне і національне виховання творчості і діяльності М. Коцюбинського, Л.Українки, Г.Лубинця, С.Русової, Г. Сковороди, В.Сухомлинського

Михайло Михайлович Коцюбинський (1864—1913) — видатний український письменник і педагог. Протягом 11 років працював учителем на Вінничині.

Займаючись педагогічною діяльністю, ретельно вив-чав педагогічну літературу. Вів систематичні спостере-ження за учнями, враховував у роботі їх індивідуальні особливості, не допускав механічного заучування нав-чального матеріалу. На заняттях використовував наочні посібники, проводив екскурсії до лісу, річки. Велико-го значення надавав трудовому вихованню дітей і мо-лоді, вважав за необхідне привчати їх до трудової ді-яльності на користь суспільства.

Значну увагу М.Коцюбинський приділяв народним учителям. У статті "Шкільна справа" виступав за по-ліпшення складу вчителів, за створення належних умов для їхньої праці. Вважав що, в педагогічних навчаль-них закладах треба розширити загальноосвітню і спе-ціальну педагогічну підготовку майбутніх учителів, створити умови для самоосвіти, відкрити педагогічні бібліотеки.

Твори М.Коцюбинського для дітей сповнені глибо-кого соціального змісту і мають велике виховне значен-ня. Тематика їх різноманітна: невтішні наслідки непра-вильного сімейного виховання ("Подарунок на імени-ни"), сила і значення розумної поведінки людей ("Дві кізочки", "Івасик і Тарасик"), любов дітей до праці ("Де-сять робітників"), негативний вплив на дітей поганого оточення ("Маленький грішник") та ін.

Творчість М.Коцюбинського і нині має велике освітнє і виховне значення.

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) (1871—1913) — видатна українська поетеса, пропаган-дист передових педагогічних ідей.

У низці своїх статей гостро критикувала систему народної освіти в царській Росії ("Голос однієї російської ув'язненої"), вважаючи, що ця країна нагадує необмежену за розмірами Бастилію, де панують "голод, неос-віченість, злодійство, лицемірство". Тогочасна школа переважно мала такий вигляд: невеличке приміщення без елементарних умов, низький рівень підручників, не-великий термін навчання, тяжкі умови праці вчителів (нарис "Школа").

У 19 років Леся Українка написала для своїх мо-лодших сестер підручник "Стародавня історія східних народів", який було опубліковано вже після її смерті, уклала збірники "Дитячі ігри, пісні та казки Ковель-ського, Луцького та Новоград-Волинського повітів", "Народні мелодії". Вона навчала своїх молодших бра-тів і сестер, а також дорослих людей Волині та дітей у Єгипті, коли перебувала там на лікуванні.

Видатна поетеса обстоювала право на навчання ді-тей українців рідною мовою, виступала за поліпшення політичних прав і матеріально-побутових умов народ-них учителів, водночас висуваючи високі вимоги до них: "Якщо вчитель... добрий, освічений, то й учні знають те, що потрібно знати... "Ідеал кращого вчителя вона змалювала в образі героя-патріота Антея ("Оргія"), який говорив своїм учням, що після закінчення школи тре-ба ще багато вчитися, багато читати, торувати шлях у науку, ніколи не зазнаватися, не зупинятися на досяг-нутих успіхах, удосконалювати себе.

Тимофій Григорович Лубенець (1855—1936) — ві-домий український педагог, методист, громадський ді-яч. Закінчив Чернігівську учительську семінарію, три-валий час працював народним учителем у сільських школах, викладав у Київській гімназії, 12 років був ди-ректором народних училищ Київської губернії. Обирався головою правління Спілки допомоги нужденним учням початкових шкіл, став засновником єдиного в Росії То-вариства дитячих садків. Читав лекції на учительських курсах у містах України. Працював викладачем педа-гогіки і методики, був деканом педагогічного факуль-тету на Київських вищих жіночих курсах.

Ще в дореволюційний період Т. Лубенець написав і видав до ЗО підручників і книг для учнів початкових шкіл та методичних посібників для вчителів ("Книга для первоначального чтения в школе и дома", "Хрестоматия для первоначального чтения и письменных упражнений", "Письменные самостоятельные работы в начальной шко-ле" та ін.). Головна його педагогічна праця — "Педагогічні бесіди", а також книги "Про наочне викладання", "Зернинка" (для читання в молодших класах). Серед за-боронених царським урядом його книг — "Граматика" (український буквар), "Читанка" та "Загальнокорисний задачник".

Чимало статей Т. Лубенця присвячено актуальним педагогічним проблемам: поширенню грамотності в на-роді, методиці навчання грамоти й арифметики. Він обґрунтував психолого-педагогічну необхідність навчан-ня дітей у школах їх рідною мовою.

Характерними рисами народної школи вважав: прин-цип народності в освіті й вихованні, навчання рідною мовою, вивчення історії народу, знання природних ба-гатств батьківщини і свого краю, зв'язок навчання з життям, підготовку дітей до трудової діяльності та ін. Виступив за запровадження в країні загального навчан-ня, поширення освіти серед дорослого населення, роз-виток ініціативи вчителів та підвищення їх педагогічної майстерності.

Т.Лубенець залишив багато цінних порад з різних питань діяльності школи й учителя: розвиток інтересу дітей до навчання та їх пізнавальних здібностей; вели-ке значення художнього читання та проведення бесід за змістом твору; широке і вміле використання наоч-ності у навчанні; активізація методів навчання та різ-них вправ самостійної роботи учнів; розвиток спосте-реження учнів удома і в школі.

Педагогічна спадщина Т.Лубенця й у наш час не втра-тила свого значення й заслуговує на творче використан-ня, насамперед у роботі вчителів початкових класів.

Софія Федорівна Русова (1856—1940) — активний громадський діяч, перша жінка педагог-теоретик в Україні, письменниця.

Першим кроком у педагогічній діяльності Софії Русової було створення разом із сестрою Марією у 1871р. у Києві першого Фребелівського дитячого садка для дітей простих людей. Згодом він перетворився на осере-док української національної культури: у вечірні го-дини тут збиралися члени аматорського драматичного гуртка.

На початку своєї діяльності Софія Русова пише низ-ку статей, присвячених життю і творчості видатних письменників, філософів, діячів культурно-освітньої ни-ви. Особливої уваги заслуговує видана окремою книж-кою праця "Страннік Григорий Саввич Сковорода. Біографіческий очерк", в якій вона намагається виокре-мити моральне кредо Г.Сковороди як предтечі укра-їнської філософської думки.

У подальшій своїй діяльності Софія Русова зосеред-жується на педагогічній творчості. Вона пише підруч-ники, видає