плазування перед усім іноземним. На його думку, мета виховання — підго-товка вільної людини, гармонійно розвиненої, щасливої, корисної для суспільства, людини, здатної жити і бо-ротися. Провідне місце у всебічному розвитку відводив розумовій освіті, яка допомагає людині пізнати себе, навколишній світ, суть щастя. Він обстоював рідну мову в школах, радив вивчати граматику, літературу, мате-матику, фізику, механіку, музику, філософію, медици-ну та інші науки. Особливу роль у всебічному розвит-кові особистості Сковорода відводив формуванню її мо-ральних якостей, зокрема таких, як любов до вітчиз-ни і праці, людяність, дружба, правдивість, чесність, скромність, сила волі, почуття людської гідності.
Значної уваги Г, Сковорода надавав фізичному ви-хованню людей, вважав, що вони мають бути "тілесно здорові". Фізичне виховання, згідно з ним, повинно починатися ще до народження дитини і полягати в здо-ровому способі життя батьків, у турботі про матір у пе-ріод вагітності й вигодовування дитини. Фізичному ви-хованню дітей сприяють праця, вправи, режим і від-починок, розваги, загартування організму. Він також дбав про естетичне виховання, яке має облагороджу-вати людей, допомагати їй у житті та праці. Засобами естетичного виховання повинні бути поезія, музика, на-родні пісні, краса природи, образотворче мистецтво.
Першими вихователями дитини Сковорода називав батьків. Зневажливо ставився до тих "напівбатьків" і "напівматерів", які передоручають виховання своїх дітей ін-шим, порівнював їх із зозулями, що підкидають яйця в чужі гнізда. Вирішальну роль у вихованні він відводив школі, вчителям. Обстоював думку, що школа має бути доступною для всіх, з безплатним навчанням, розробив низку дидактичних і методичних положень. Стверджу-вав, що усвідомлювати істину найкраще самостійно, че-рез власну активність. У процесі навчання треба врахо-вувати нахили і здібності дітей, їх вікові та індивідуаль-ні особливості. Він радив правильно дозувати навчаль-ний матеріал, викладати його доступно, ясно, точно, ви-користовувати наочність, пов'язувати теорію з практикою, навчання з життям. Високо цінував такі методи навчан-ня, як лекція, розповідь, розмова і бесіда. Цікавими є його думки про читання книжок і виписки з них.
У вихованні Г. Сковорода пропонував такі методи, як бесіда, роз'яснення, поради, приклади, радив вихо-вувати не тільки словом, а й ділом, переконанням, прив-чати дітей критично аналізувати свої вчинки, дотри-муватися суворого режиму, уникати надмірностей. Він належно оцінив працю вчителя, висував до нього ви-сокі вимоги, зокрема до його знань, благородства, лю-бові до дітей, до своєї справи. Вчитель повинен бути прикладом для інших в усьому, вміти володіти голо-сом, викладати "прилично, тихо й без крику".
Олександр Васильович Духнович (1803—1865) —
найвизначніший представник культурно-освітнього ру-ху на Закарпатті, письменник, один із перших профе-сійних учених-педагогів у Західній Україні. Автор пер-ших на Закарпатті народного букваря "Книжица чи-тальная для начинающих", підручників з географії та історії "Краткий землепис для молодых русинов", з російської мови "Сокращенная грамматика письменного русского языка". Написав також перший у Західній Україні підручник з педагогіки "Народная педагогия в пользу училищ й учителей сельских".
Обстоював ідею народності виховання. Важливою оз-накою народності вважав мову, виступав за те, щоб у школах Закарпаття викладання велося рідною мовою, щоб там було створено систему виховання відповідно до історичних і національних традицій народу. Особ-ливим засобом такого виховання має бути народна піс-ня, що пробуджує і розвиває любов до рідного краю. Мета виховання, на його думку, — формування грома-дянина і патріота. Для цього слід розвивати задатки, закладені в людині природою, і відповідно до них роз-вивати її розумово, морально й фізично. О.Духнович наголошує на вихованні молодого покоління в дусі працьовитості, бо людина, вихована поза працею, є тя-гарем для суспільства.
Він обґрунтував важливі дидактичні вимоги: вели-кого значення надавав наочності, використанню різних натуральних речей, малюнків, карт тощо; у процесі нав-чання радив порівнювати предмети, вказуючи на їх спільні та відмінні ознаки, аналізувати наведені при-клади; виступав проти заучування незрозумілого мате-ріалу; наголошував на доступності знань для учнів, ура-хуванню їх вікових та індивідуальних особливостей, за-стосуванню для міцності знань різних видів повторен-ня. Цінними є його поради і щодо організації процесу навчання: практикування на уроці групової роботи уч-нів, умовно поділених на три групи залежно від рівня розвитку здібностей.
О.Духнович був переконаний, що успіх навчальної ді-яльності значною мірою залежить від учителя, тому ви-сував до нього такі вимоги: учитель повинен мати справ-жнє покликання до педагогічної діяльності, добре зна-ти предмет, який викладає, бути високоморальною лю-диною, володіти ефективною методикою викладання, вміти підтримувати дисципліну. Вважав, що педагог не повинен обмежуватися навчальною діяльністю в школі, а має бути активним поширювачем знань серед мас.
Великого значення надавав вихованню дітей в сім'ї, наголошуючи, що батьки є першими вихователями своїх дітей, вони повинні підготувати їх до майбутньої трудо-вої та громадської діяльності. Батьки в усьому мають давати своїм дітям добрий особистий приклад, готува-ти їх до навчання в школі й цікавитись їх навчальною діяльністю.
Важливе місце серед українських культурно-освітніх діячів ЗО—40-х років XIX ст. посідають члени гурт-ка передової західноукраїнської молоді "Руська трійця”.
Борис Дмитрович Грінченко (1863—1910) — відо-мий український письменник, лексикограф і педагог. , Упорядкував "Словарь української мови", за який йо-му було присуджено премію.
Усе своє життя віддав Грінченко освіті рідного народу. Боровся за створення народних шкіл з українською мовою навчання, сам нелегально вчив школярів і дорос-лих за власним рукописним підручником "Українська граматика до науки читання й письма", який було ви-дано тільки в 1907 р. У статті "Народні вчителі і українська школа" Б.Грінченко зазначав, що на той час навчального і літературного матеріалу було вдосталь, щоб розпочати навчання українською мовою. Він підготував також читанку "Рідне слово"