Михайло Сергійович Ґрушевський народився 17 вересня 1866 р. у м.Холмі /нині м.Хелм на території Польщі/, дитячі і юнацькі роки провів на Кавказі, навчався у Тифліській гімназії та Київському університеті. Походив він з бідної родини Грушів /пізніше - Грушевських/, у якій переважали священнослужителі. Батько працював спочатку у духовних семінаріях на Україні, згодом - у народних школах на Кавказі, був автором одного з популярних у Росії підручників слов'янської мови. У сім'ї свято зберігалися традиції, українського народу, шанувалась українська мова, тому у М.Грушевського рано сформувалося усвідомлене національне почуття. Він зацікавився історією, літературою та етнографією України, читав усе, що міг. дістати з цього питання. Написання історії України стало мрією, а потім і справою всього його життя. Він мешкав у Львові, Києві, Симбірську, Казані, Москві, інших містах України і Росії.

Палітра наукових інтересів ученого надзвичайно багата: історія Київської Русі, соціально-економічкий розвиток і політичне становище України, етносоціальні проблеми української літератури, соціології, народознавства, фольклору. Такі широкі за діапазоном і глибокі за змістом дослідження допомогли М.С.Грушевському подати історію українського народу як неперервний еволюційний процес, починаючи від найдавніших часів.

Перу вченого належать наукові праці: "Історія українського народу" /1904 р./, "Київська Русь" /1911 р./, "Ілюстрована історія України" /І9ІІр./, "Історія української козаччини" /І9ІЗ-І9І4 рр./, "Середні віки Європи" /І919 р./ "Початки громадянства" /1921 р/, "З історії релігійної думки на .Україні" /1925/ та багато ін. Михайло Грушевський виступив і як письменник. Він – автор історичних оповідань та п'єс: "Оповідання" /1904 р./, "Хмельницький в Переяславі" /1917 р./, "Ярослав Осмомисл" /1917 р./, "За старих карток" /1918 р./, "Під зорями" /1928 р./ тощо. Як белетрист Михайло Грушевський ще повністю не оцінений, хоч його художні твори - явище цікаве і небуденне.

Головною ж його працею стала десятитомна "Історія України-Руси", видана протягом 1898-1936 років.

Написана на великому документальному матеріалі з архівів України, Росії, Польщі, Швеції, Туреччини, вона ввійшла до скарбниці світової історіографії.

Сталося так, що політична біографія М.С.Грушевського на довгі роки перекреслила його наукові і творчі здобутки. Донедавна він належав до заборонених авторів, його діяльність подавалась у викривленому трактуванні. "Провина" Грушевського-політика полягала в тому, що він завжди гостро реагував на негативне ставлення царизму до будь-яких проявів національної самобутності українців. Уже під час першої російської революції 1905-1907 рр. він висунув теорію національно-територіальної автономії. Виступивши у березні 1917 р. політичним лідером України, Грушевський у складних умовах революційної боротьби, за непростих міжнародних відносин, залишивши наукову роботу, зосередив зусилля на створенні суверенної і незалежної держави. Його короткочасна політична діяльність у І9І7-І9І8 рр. завершилася проголошенням Української Народної Республіки, першим президентом якої став він. Це був період значного піднесення українського національного руху.

Після повалення царського уряду, внаслідок перемоги другої російської революції /лютий 1917 г./ разом зі створенням Рад в багатьох містах і селах України виникали українські ради (губернські, міські, окружні), підпорядковані Центральній Раді. Її керівники на чолі з М.Грушевським своїми широко проголошеними гаслами боротьби за утвердження загальнодемократичних свобод та відміну любих національних утисків і обмежень привернули на свій бік симпатії українців, інших народів. Не випадково саме Київ у вересні 1917 р. став місцем проведення з'їзду представників народів бувшої російської імперії. М.С.Грушевський головував і не раз виступав на цьому з'їзді. В одній із своїх промов він нагадав делегатам, що Київ є "старим гніздом" федеративної ідеї і висловив надію на те, що федеративні підвалини будуть служити перебудові не лише Росії, а й всієї Європи. Закриваючи з'їзд, М.С.Грушевський сказав: "Ми заклали початок майбутньому прогресу вільних народів - нашу Раду народів - і ми вже бачимо, вже майже нащупуємо цю федерацію, починаємо бачить ту вітчизну, ту батьківщину, якої не мали до цього часу, - ми входимо в неї...". Проведений у Києві збір народів ледве не найвидатніший загально демократичний захід Центральної Ради. Не випадково з'їзд, як ніяку іншу історичну подію, так детально описано у "Спогадах" М.Грушевського, вперше надрукованих в 1989 р. у ж. "Київ" №№ 8-11.

З березня І919 р. почався емігрантський період життя М.Грушевського, який продовжувався п'ять років. Перебуваючи в Празі, Берліні, Женеві, Парижі та інших містах, він займався переважно науковою діяльністю, організував видання та редагування науково-політичних журналів. Тоді ж у Бадені, зайнявся літературознавчими студіями, а літературна його діяльність проходила під псевдонімом М.Заволока.

Перебуваючи в .еміграції, М.С.Грушевський не поривав зв'язків з Україною. Він інтенсивно листувався з. діячами культури і науки, уважно стежив за подітій суспільно-політичного життя х на Україну повернувся всесвітньо відомим вченим-істориком. Як академік ЗУАН, М.Грушевський очолює науково-дослідну кафедру історії України, ряд комісій та секцій Академії наук. Однак сталінські репресії не могли обминути такої особистості як Грушевський. Навколо нього виникає атмосфера недовіри, ворожості. Почалось спрямоване і систематичне цькування вченого. У березні І931 р. він був змушений залишити Київ і переїхати до Москви, де його й арештували, інкримінуючи участь у, так званому, Українському національному центрі. Але, не маючи ніяких доказів, сталінські посіпаки змушені були звільнити історика.

Незважаючи на вік і стан здоров'я /М.С.Грушевський фактично втратив зір/, вчений багато працює в архівах і бібліотеках Москви, пише нові праці з літературознавства, задумує. кілька нових фундаментальних досліджень. Проте пережите дається взнаки. 25 листопада 1934 р, під час відпочинку й лікування у Кисловодську М.С.Грушевський після нескладної операції помер. За рішенням