Співець карпатських рідних Верховин

20 листопада 1998 р. нашому землякові, косівчанину БОГДАНУ РАДИШУ виповнюється 60 років. Він - автор декількох поетичних збірок, численних публікацій в республіканській, обласній та районній пресі, багато його віршів були покладені на музику і стали популярними піснями.

Народився Богдан Радиш у с.Рожнів Косівського району в селянській сім'ї. З дитинства захоплювався він народною піснею і чарівним мистецтвом гуцулів. Ця любов привела його до Косівського училища прикладного та декоративного мистецтва, яке він закінчив у 1958 р. Два роки працював у місті Алушті, але рідні Карпати покликали його додому. Він повернувся і довгі роки викладав у Косівському училищі.Чимало його вихованців стали провідними майстрами Косівських, Івано-Франківських, Чернівецьких, Львівських, Київських виробничо-художніх майстерень, позакінчували художні інститути і академії, стали членами Спілки художників України.

Не мислить себе Богдан Ілліч і без поезії. Вона - то не лише поле його пізнання й захоплення, а й щоденна творчість. Вірші - то дзеркало його душі, щирої, сонячної, відкритої назустріч людям, їхнім радостям і болям.

В літературу Радиш прийшов, уже маючи за плечима солідний життєвий досвід - його перша поетична збірка з'явилась, коли йому вже було 45.

Збірка "День творення" побачила світ у 1979 р. з передмовою відомого поета Абрама Кацнельсона. Мелодійні, бадьорі вірші, такі близькі у своєму ритмі та образності до фольклорних, зразу ж завоювали собі прихильників.

Невдовзі з'явилася друга збірка поета "Калинова галузка". Це був 1982 р. і знову, зливаючи воєдино колір, звук, слово, Богдан Радиш малював яскраві поетичні акварелі рідної природи, рідного краю.

У мальовничому Косові Радиш виріс і змужнів як поет. Рідна земля була і є джерелом його поетичної творчості. Це вічне джерело, з якого п'єш - не нап'єшся.

Хрестоматійним вже став вірш Богдана Радиша "Молитва до хліба" з його другої збірки "Калинова галузка". Гімном цьому святому чуду, основі з основ нашого життя звучать ці поетичні рядки.

У 1983 р. Богдан Радиш був прийнятий в члени Спілки письменників України. Це вже було визнання непересічного таланту поета з Гуцульщини.

У 1984 р. з'явилася збірка поезій Богдана Радиша "Малюнки на променях". Головний мотив збірки - вірність рідній землі, матері, коханій. Глибшими і прозорішими стали його вірші, та залишились такими ж по-синівськи уважними і ніжними, коли він звертався до землі, на якій народився і виріс. Збагнув своє призначення.

Одною з основних тем творчості поета є оспівування матері, її безмежної відданості дітям. Небагатослівна, але глибока синівська любов і повага звучить у багатьох віршах Богдана Радиша.

Ці теми були основними і в наступних збірках поета "Полум'я пам'яті" (1985) та "Щедре світло землі" (1990).

Народно-пісенними мотивами наповнені вірші і це є особливою рисою творчого доробку косівчанина.

Поезія Богдана Радиша нагадує "скрипку на краєчку Косова". Вона заглиблена в народну мелодію, таку щиру і невмирущу, його вірші хочеться співати.

В останній збірці "Щедре світло землі" багато ліричних поезій, цікавих своєю образною викінченністю.

Високим і водночас простим і ліричним є освідчення в лобові до України в однойменному вірші "Ти, Україно".

З настанням нової доби Богдан Радиш стає заступником Голови Косівського виконкому районної Ради народних депутатів. Нові обов'язки не завадили і далі писати, виливати у віршованому слові своїх думки, переживання, болі. Тоді з'явився невеличкий цикл поезій "Чорна зоря", написаний під враженнями розкопок поховань жертв НКВС в селищі Яблунів на Косівщині. В так званих "Яблунівських криницях" було виявлено останки багатьох людей. По окремих ознаках чи речах, які випадково збереглися за ці роки, мешканці Яблунева та навколишніх сіл намагалися впізнати своїх родичів. Так, по розсипаному сотнями намистинок дівочому гердану Ганасій Кушнірчук з Космача впізнав свою сестру Ганнусю.

Поезія пробивалась тоді з-під важких буднів нестабільного, невпевненого життя, мов пролісок з-під снігу. "Часто болить серце,- писав у 1992 р. поет,- від того, що ненавидяться брати і сестри двох християнських релігійних конфесій. Біль переходить іноді у слово-сльозу, слово-віру, слово-утвердження".

Поезія тримає людину на білому світі в гармонії і рівновазі, підіймає над смутою і невлаштованістю. Поезія - це той духовний хліб, який дає людині віру, надію і силу. Так говорить Богдан Радиш, який сьогодні працює директором Косівської ЦБС. І щедре світло карпатської землі, як і раніше, є для нього невичерпним джерелом нових дзвінких віршів і пісень.

Побажаймо Богданові Радишу поетичної наснаги і дзвінкого слова, міцного здоров'я, творчого натхнення і багато нових віршів. З роси і води!

Література

?для використання при підготовці масового заходу?:

День творення. - Ужгород: Карпати, 1979. - 53 с.

Калинова галузка. - Ужгород: Карпати, 1982. - 72 с.

Малюнки на променях.- К.: Рад. Письменник, 1984.- 52 с.

Полум'я пам'яті. - Ужгород: Карпати. 1985.

Щедре світло землі. - Ужгород: Карпати. 1990. - 83 с.

Вірші // Суцвіття: Зб.- Ужгород, 1977. - С. 35-38.

Сльози на камені: Стор. Майбутн. Кн. // Галичина. - 1993. - 6 лют., Гуцул.край. - 1993. - 23 січня, Гуцульщина. - 1993. - № 4-5.

Вірші // Галичина. - 1992. - 16 травня, 10 березня.

Золота криниця: Вірші // Галичина. - 1990. - 1 липня 22 вересня.

* * *

Девдюк Т. Про світло і тло: Рец. // Гуцул. Край. - 1992. - 7 лип.

Ватаманюк К. Сім кольорів Гуцульщини: інтерв'ю з поетом // Гуцульщина. - 1991. - №10.

Городенко Л. Таланту потрібна підтримка // Гуцул. Край. - 1991. - 15 червня.

Павліха І. Барви і ритми: Рец. // Комс. Прапор.