Тема "Франко і слов'янські літератури" комплексно майже не розроблялася, хоча про зв'язки і взаємодії І.Франко з окремими слов'янськими літературами радянськими і закордонними вченими написані монографії і наукові статті (це стосується насамперед російської, польської, чеської, словацької і болгарської літератур). Комплексне вивчення проблеми дає можливість установити деякі загальні закономірності розвитку і зближення літератур епохи, визначити місце слов'янських літератур у формуванні Франко-письменника, особливості методології Франко-критика (у зіставленні з революційно-демократичною, позитивістською і марксистською критикою його часу), розкрити його самобутність як художника.

І.Франко розглядав слов'янські культури як інтегральну частину культури європейської й одним з перших на Слов'янщині розкрив їхнє світове значення. Він поєднував народи і культури в ім'я прийдешнього соціалістичного суспільства. Його значення у світовому культурному процесі і насамперед у культурі народів Центральної і Південно-Східної Європи величезне і загальновизнано.

Австрія

І.ФРАНКО – ЙОГО ТВОРЧІСТЬ НІМЕЦЬКОЮ МОВОЮ

Історики австрійської літератури майже не приділяли увагу таким авторам, що вносили свій більш-менш скромний внесок у її розвиток, рідну мову яких не був німецьким і які самих себе не вважали німцями. Єдине виключення складають такі цілком двомовні автори, як поляк Риттнер чи хорват Прерадович. Тим часом дуже багато слов'янських авторів колишньої Австро-Угорщини писали добутку німецькою мовою . Іноді ці добутки друкувалися ще при їхньому житті. Серед цих маргинально двомовних письменників було багато чехів і південних слов'ян. Унаслідок їх німецького середньошкільного утворення вони писали вірші німецькою мовою е якості перших літературних досвідів. Інакше справа обстоїть з письменниками, зріла творчість яких цілком відноситься до однієї зі слов'янських літератур і національна приналежність яких не викликає ніякого сумніву, але пишучих і публікуючи свої твори іноді на німецькій мові. Ці письменники користалися широко розповсюдженим язиком-посередником.

До такого роду авторам належить І.Франко, що з раннього дитинства опанував німецькою мовою бездоганно. Творчість І.Франко німецькою мовою доцільно включати в контекст тодішньої австрійської літератури, особливо публіцистики, що користалася порівняно великою волею печатки в тодішній Австрії.

І.Франко, однак, не тільки опублікував цілий ряд публіцистичних статей, йому належать і белетристичні добутки німецькою мовою , особливо розповіді. Він створив також чудові переклади добутків Т.Шевченко й українські народні пісні. І.Франко німецькою мовою написана безліч критичних статей і статей про історію літератури. І.Франко був войовничим політичним і соціальним публіцистом. В австрійській пресі, особливо в газеті-журналі "Ди Цейт", він боров за права своїх земляків, часто потоптаних місцевою владою в Галичині.

Ще одна область літературної діяльності І.Франко німецькою мовою – це наука, особливо славістика й етнографія.

Слід зазначити величезні заслуги АН ГДР, що зробила велику частину цієї різнорідної літературної спадщини І.Франко доступної для читачів.

У заключній частині доповіді дається огляд австрійської наукової і науково-популярної літератури, присвяченій життю і творчості "велетня праці". Автор прагнув доповнити існуючі бібліографії творчості І.Франко.

ІВАН ФРАНКО І ПОЛЬСЬКА ЛІТЕРАТУРА

130-а річниця з дня народження і 70-а – із дня смерті Івана Франко, у творчості якого національне й інтернаціональне не суперечили один одному, змушує задуматися над визначенням місця, займаного їм у розвитку польської культури, польського літературного процесу.

Знаходячись постійно в галицькому етнічному казані, диференційованому по національній приналежності жителів, у якому польський елемент протягом століть існував разом з українським, І.Франко, що навчався в польській гімназії й університеті, схильний був до активної участі в культурному житті польського народу. Не дивно, що український письменник був у курсі подій суспільного і культурного життя поляків, що він на кожнім кроці сприяв розвитку демократичних тенденцій у польському суспільстві дякуй своїй публіцистиці і проникливій літературній критиці, що займала помітне місце на сторінках польських прогресивних журналів. Злободенну загостреність національного питання в Галичині І.Франко сприймав і пояснював з інтернаціональних позицій. Для його публіцистичної і літературно-критичної діяльності характерний, з одного боку, глибокий аналіз окремих літературних творів, що свідчать про подальший розвиток польського літературного процесу, з іншого боку – можливість інформування польського суспільства про розвиток і досягнення молодої української літери-тури.

У доповіді зачіпаються питання перекладу на українську мову польської поезії й обґрунтовані переконання І.Франко в тім, що художній ний прогрес кожної національної літератури, як і світової літератури н цілому, можливий тільки в процесі їхньої взаємодії і взаємозбагачення.

Особиста участь у розвитку польської культури і літератури подіяло зближенню з видними польськими письменниками, ученими, з Якими І.Франко листувався, разом чи працював дружив. І Іван Франко брав активну участь у робочому і селянському русі, у культурному житті польського народу – займався публіцистичною, літературною і перекладацькою діяльністю. Його думки про органічний взаємозв'язку національного й інтернаціонального в мистецтві не ранку-1ИИИ свого значенні й у наші дні.

ІВАН ФРАНКО І ЛИТКРЛТУРИ НАРОДІВ БЛИЖНЕЮ І СЕРЕДНЬОГО СХОДУ

І.Франко добре знав сучасні йому досягнення європейської орієнталістики і був досить ґрунтовно знайомий з арабською і перською літературами по німецькому, французькому, російському, англійському і польському перекладах. Не залишилася поза його полючи зори і тюркомовна література. Безсумнівно, велику роль у пробудженні його інтересу до Оріенту зіграло вивчення творчості