Грузинські перекладачі в основному справилися з поставленої перед ними задачею, ними були переведені добутки майже всіх жанрів, у яких працював український письменник: вірша, поеми, розповіді, роман, драма. Помітно підвищився якісний рівень перекладів. У них почувається глибоке знання матеріалу, ідейного кредо письменника, враховуються художні особливості його створінь. Разом з тим у перекладах добутків І.Франко маються і недоліки (більшість добутків переведена не з оригіналу, зустрічається неточний переклад слів, фраз і ін.(.

Життю і творчості І.Франко присвятили змістовні статті і дослідження грузинські письменники і літературознавці И.Цулукидзе, Л.Асатиани, О.Баканидзе, П.Гудушаури і М.Картвелишвили. Особлива увага вони приділили діяльності І.Франко, спрямованої на зміцнення взаємозв'язків російського й українського народів, інтернаціональному характеру його творчості й інших важливих питань.

РОМАН І.ФРАНКО "БОРИСЛАВ СМІЄТЬСЯ" І РОБОЧА ТЕМА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ КІНЦЯ XІ – ПОЧАТКУ XX ст.

Романові І.Франко "Борислав СМРЕТЬСЯ" (1881 р.) належить видатне місце не тільки в українській літературі, але й у процесі інтернаціонального літературного розвитку кінця XІ – початку XX ст. В українській літературі роман був першим великим добутком на робочу тему, 8 інтернаціональному контексті – одним з перших добутків, що знаменують принципово новий етап у розробці названої тематики. Як відомо, у перших реалістичних романах на цю тему {Ч.Диккенса, Е.Гаскалл, Ш, Б роїте й ін.) життя робітників і їхня боротьба зображувалися поза зв'язком до ідеологією соціалізму й у відриві від реальної перспективи соціально-історичного розвитку.

Роман Франко "Борислав див1еться", поряд з романом Е.Золя "Жерміналь" 11885 р.) і деякими іншими добутками, примітний тим, що він виявляє виразний зв'язок з ідеологією соціалізму, що в ньому здійснена спроба трактувати тему в широкій перспективі соціально-історичного розвитку, що відкривало знайомство з ідеями наукового соціалізму. І хоча це знайомство було відносним, його виявилося достатньо, щоб у добутках І.Франко, Е.Золя, Г. Гауптман та деяких інших письменників робітничий клас став не тільки як гноблена страждальницька маса, але і як зростаюча історична сила, що із усією переконливістю заявить про себе в майбутньому.

Важливо відзначити, що роман І.Франко був першим добутком, що відкриває даний типологічний ряд у європейській і світовій літературі. Незважаючи на те, що стадіально-історичний рівень робочого руху, відбитий у ньому, більш низький, чим у добутках багатьох західноєвропейських письменників того часу, рівень ідейної інтерпретації цього руху вище, ніж у творах Золя, Лемоньє, Крецера, Гауптмана й інших письменників. Тут дуже чітко виявляється зростаюча роль ідейно-оцінної системи добутку стосовно зображеного в ньому ''предметної дійсності", що складає характерну тенденцію реалістичної літератури на рубежі сторіч. У період створення роману І.Франко був активним учасником робочого і соціалістичного руху в Галичині, вивчав і переводив на рідну мову добутку К.Маркса і Ф.Енгельса. Усе це виробляло в нього широкий і свідомий погляд на боротьбу пролетаріату і її перспективи.

Розглядаючи роман Франко "Борислав сміється" в інтернаціональному контексті, необхідно враховувати і наступний фактор. У західно-європейських літературах останньої третини XІ в. робочу тему розробляли переважно натуралісти і письменники, зв'язані з натуралістичною традицією. Так, у Франції до неї звернувся Золя, а потім головним чином письменники, що йшли в його руслі (Л.Декав, Ж.Рони-старший, В. і П. Маргерити, О.Мирбо й ін.). Розвиток натуралізму незабаром виявило його неспроможність як виразника робочого і соціалістичного руху. Натуралісти могли вражаюче показати нещастя і страждання трудящих, але виявляли безпорадність у відтворенні картин боротьби пролетаріату за своє звільнення, за перетворення життя. Усе це лежало за межами можливостей натуралістичного методу.

Історично продуктивними в розробці робочої тематики виявилися реалістичні добутки, здатні втілювати цю тему в двох її основних аспектах, співвіднесених між собою – пролетаріат як жертва капіталістичного ладу і пролетаріат як перетворююча сила суспільного розвитку. Роман Франко "Борислав сміється" був першим реалістичним добутком у світовій літературі. Зображуючи найбільш актуальні проблеми робочого руху в Галичині, І.Франко одночасно прагнув до того, щоб роман виражав історичну перспективу руху, представляв у розвитку те, що тоді існувало в зародку. З цим тісно зв'язана спроба створень образа активно діючого героя, що боре за інтереси свого класу. Усе це є яскравим свідченням того, що усередині системи критичного реалізму зароджувалися елементи нового методу – соціалістичного реалізму.