сховищах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, в Києві, виявлено матеріали, що засвідчують активну поетичну працю М.Павлика упродовж 1872 р. Збереглося вісім рукописних зошитів віршів Павлика, датованих 9 січня — 13 грудня, написаних у Монастирську, Кутах, Львові, Вижниці.
Перу Михайла Павлика-прозаїка належить кілька оповідань та повістей.
Перше своє оповідання він присвятив викриттю мілітаристської політики Австро-Угорщини, її вояччини, жорстокого режиму.
Трагедію юнака, який зазнав солдатчини, усіх лихоліть загарбницької війни, з вражаючою психологічною достовірністю розкрито в оповіданні «Юрко Куликів».
У прозовому доробку М.Павлика є дві повісті — «Пропащий чоловік» та «Вихора». У першій автор засуджує антинародну роль продажної частини інтелігенції, реакційних верств суспільства тогочасної Галичини. Порушується питання ставлення до жінки, її морального та духовного поневолення.
М.Павлику належить провідна роль у справі збирання, публікування, розповсюдження, збереження безцінних пам'яток української, загальнослов'янської та європейської культур. Завдячуючи саме йому, сьогоднішня українська і світова культури мають у своєму розпорядженні чимало із збереженої епістолярної спадщини видатних громадсько-культурних діячів: М.Драгоманова, О.Маковея, І.Франка, Лесі Українки, М.Бучинського, Т.Окуневського, С.Степняка-Кравчинського, Наталії Кобринської, Соломії Крушельницької, П.Карманського, Ф.Ржегоржа, І.Палівки, А.Крушельницького, Г.Грабовського, О.Нижанківського, М.Лисенка, В.Стефаника, Ольги Кобилянської, Л.Мартовича, М.Черемшини.
Павлик стає одним з фундаторів першої модерної української політичної організації — Русько-української радикальної партії, заснованої у Львові 1890 р. У програмі, розробленій Павликом спільно з Франком, проголошувалася її головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада.
Помер він року у Львові.