Вступ

Актуальність представленої роботи визначаеться інтересом до міфа, як системи світобачення представників самих різни розділів гуманітарної науки. Детальний аналіз класичних і новітніх теорій міфа знаходиться в цілому ряді робіт(17,22,39). Відомо, що до визначення суті і природи цього явища культури звертались психологи (З.Фрейд, Е. Фромм, О. Ранк), етнологи (Б. Малиновський, Е.Дюрнгейм). Проводився огляд концепцій міфа з точки зору лінгвістики(В. Іванов, В. Топоров), фольклора (Б. Путилов, С. Парамов, Н. Кринична), релігіоведення(Д. Угринович, В. Римський), Філософії (С. Лупа, О. Кирсанова). Але виявленням міфологічної основи готичного романа не було глибоких досліджень, питання піднімалось частково.

Мета роботи

На прикладі жанра готичного Романа російських письменників, яких ми розглядаем в контексті слов’янських літератур, західної Європи поч. XIXст., визначити їх міфологічну основу.

Досягнення цієї мети потребує рішення наступних завдань:

Простежити традиції жанра готичного романа

Виявити в ньому міф, який складае його структурну основу

Визначити міфологічні архетипи і особливості хронотопа готичного Романа

Виявити специфіку художнього часу

Вичленувати в системі персонажів основу для співставлення з тотемічними міфами

Об’єкт дослідження

Процес виявлення міфологічної основи в творах XIXст.

Предмет дослідження

Готичний роман

Методи

Системний аналіз, описовий

Зміст

Вступ

Розділ I. Традиції жанру “готичного” роману на прикладі творів літератури XIX cт.

Причина звернення письменників XIX ст. до міфології

Осмислення терміну “готичний” роман дослідниками

Розділ II. Особливості готичного роману з точки зору прояви в ньому міфологічного

Різновид жанру готичного роману

Міфологічні архетипи

Особливості хронотопа, специфіка художнього часу

Система персонажів, співставлення її з тотемічними міфами

Висновки

Література

Розділ I. Традиції жанру “готичного” роману на прикладі творів літератури XIXст.

Однієї із причин обігу письменників початку XIX ст до міфології було посилення подання про складність і непередбачуваність дійсності, несподіваному прояві в долі людини ірраціонального. Розглянемо рішення письменниками, предромантиками й романтиками, проблеми пізнаванності миру й шляхів його осмислення з погляду міфологічно мислячої особистості, роль міфу в розкритті в літературний твір особливостей світовідчування людини на прикладі добутків російських письменників, розглянутих у контексті слов'янських літератур і літератур Західної Європи початку 19в.

Готичний роман, дійсно, як на це вказує С. Ф. Васильєв, не знайшов у російській літературі такого ж розвитку, як у європейських літературах. "Готичних" романів російськими письменниками написано не було. Однак традиції цього жанру як ми постараємося показати в цій главі, виявляються в цілому ряді добутків. Цей жанр буде цікавити нас із погляду виявлення в ньому того міфу, що становить його структурну основу.

Про те, наскільки продуктивним для наступних етапів розвитку літератури різних країн виявився "готичний" жанр, пишуть багато дослідників. Так, приміром, Н. И. Самохвалів приходить до наступного висновку щодо американської літератури: "Готичний роман, поряд із сентименталізмом, зіграв свою позитивну роль у формуванні романтизму, що поглибив проблематику й критичний початок, закладений у його попереднику" [31, 17]. На думку В. Н. Сєровій, в американській літературі школа "готичного" роману формувалася в самому кінці XVIII століття [32, 27]. Ця дослідниця виділяє дві групи письменників-послідовників англійської "готики": епігонів, що лише повторювала мотиви Уолпола_й_Рэдклиф, а також авторів, "намагавшихся відтворити американське життя засобами готичного роману" [32, 27]. Другу групу письменників дослідниця вважає більше цікавої, відносить до неї Ганну Э. Бликер і Чарльза Б. Брауна.

У французькій літературі інтерес до "готики" найбільше повно виразився в добутках "шалених" романтиків. На зв'язок "шаленого" роману, що зароджується у французькій літературі в Зо-і роки XIX століття, з "готичним" указує, зокрема, Т. В. Соколова. Атрибутами "чорного" роману в "шаленій" літературі є, на думку дослідниці, "жахаючі пригоди, незвичайні страсті, переслідування, гільйотина, шибениця, трупи" [33, 49]. На підтвердження своєї думки про зв'язок "шаленого" романтичного роману з "готичним" предромантическим Т. В. Соколова приводить висловлення романтиків Тейлора й Нодье в передмові до переведеній ними драмі Метьюрина "Бертрам, або замок Сент-Альдобран" (1821): "Щоб уважатися романтиком, досить порушити правила смаку, умовності стилю й розумні пристойності" [33, 49].

У Росії інтерес до "готики" зароджується в останнє десятиліття XVIII століття. Про те, що собою представляли численні наслідування романам А. Рэдклиф і М. Г. Льюиса, якими зачитувалися багато російських читачів, можна судити по тих прикладах, які наведені Ю. М. Лотманом. Здебільшого, відзначав дослідник, це були слабкі в художнім відношенні добутку, що відрізнялися песимізмом світовідчування й ірраціоналізмом. "Люди, - писав Ю. М. Лотман, - у подібному романі з'являються як істоти, виконані злочинницьких помислів, або як іграшки в руках таємничих, невідомих їм сил. Підкреслюючи антипросвітительський характер вираженого в подібних творах мислення, він співвідносить роман "Помста ображеної жінки, або Жахливий урок для розбещувачів безвинності", виданий у Москві в 1803 році, із близьким по темі й назві твором Дідро "Дивна помста однієї жінки". На відміну від заявлених у передмові які закінчилися загибеллю всіх героїв "Помсті ображеної жінки", "викрадень, втеч, убивств, замків, примар", які "випливають одні за іншими", "Дивну помсту..." Дідро завершується несподіваним моральним перетворенням надший жінки діяльною істотою, проявляє щиросердечні якості, відсутні у світських дам, дарує любов своєму чоловіку й стає щасливої сама [23, 24]. Але в російській літературі серед добутків, що включають елементи поетики "готичного" жанру, були не тільки слабкі наслідування, але й ті, що заслуговують на увагу з погляду їхнього художнього рівня. У першу чергу, у повісті Н. М. Карамзина. Їхня поява була пов'язане із творчими пошуками цього письменника, його рухом від сентименталізму до предромантизму, зміною художньої системи, що виключалась в "відмові від об'єктивних елементів оповідання. Героїня виявляється в душі чистим, у