У той же час поки проблема засвоєння й трансформації традицій цього жанру у світовій літературі багато в чому залишається невирішеної. Більше того, сам термін "готичний роман" осмислюється дослідниками по-різному. Практично всі звертають увагу на антираціоналістичний характер відтвореної в ньому картини миру, на розгорнуте відображення проявів зла, що, у першу чергу, покликано впливати на емоційний стан читача. Це завжди роман таємниць, жахів. У центрі його - лиходій, що здобуває чи ледве не інфернальний характер, принаймні, в уяві персонажів. Звертається увага й на установку на надприродне, присутню в добутках цього жанру. Більше того, часто визначення "готичний" й "фантастичний" ототожнюються. Однак, на наш погляд, поняття "фантастичне" набагато ширше. Швидше за все, оскільки "готичний" роман, як правило, містив у собі мотив втручання надприродного в долю персонажів, його можна представити як одну з різновидів фантастики. Хоча серед "готичних" є велика кількість добутків, у яких загадкове знаходить раціональне пояснення. І тоді фантастика здобуває в ньому мнимий характер. Раціональне пояснення загадкового в такому романі було обумовлено його характерної для цього жанру підкресленою дидактичністю.
На "нечистоту" терміна "готична література" звертає увагу укладач збірника фантастичних романтичних добутків французьких письменників ХУШ-Х1Х вв. С. Н. Зенкин. Однак, намагаючись перебороти неї, він, на наш погляд, все-таки розширює коло ознак, які відносить до "готичних". У їхньому числі він називає подвійність мотивування що відбуває [15, 13], або, по визначенню Ю. В. Манна, "завуалированность" фантастики. Але відомо, що ті коливання, які випробовує читач між раціональним поясненням що відбувається й визнанням прояву надприродного, є визначальною ознакою для будь-якого фантастичного добутку взагалі, і тим самим не можуть уважатися відмітною рисою тільки "готичної" прози. На необхідність розрізнення понять "фантастичне" й "готичне" указував і В. Э. Вацуро. У розділі про засвоєння М. Ю. Лермонтовим у баладі "Гість" досвіду автора роману "Чернець" М. Льюиса він писав, що тема "повернення мертвого нареченого до зрадниці" не обов'язково свідчить про "вплив на нього готичної традиції" і йде, швидше за все, з фольклору [7, 143].
Розділ II. Особливості готичного роману з точки зору прояви в ньому міфологічного
З точки зору М.Льюиса, готичний роман - "цілісна й добре структурована система, породжена предромантической естетикою й філософією; ця остання визначила характер конфлікту, розміщення діючих осіб, ієрархію мотивів і суму оповідальних прийомів; вона створила й специфічно романні моделі; сприймаючись або відкидаючись наступною літературою, вони могли руйнуватися як цілісне утворення, збагачуючи традицію окремими своїми елементами" [6, III]. Виходячи із цього визначення В. Э. Вацуро, варто припустити, що існує цілий ряд особливостей поетики, властивих саме цьому жанру - "готичному" роману. Постараємося виділити їх.
На один з найбільш показових елементів поетики саме "готичної" прози звернув увагу С. Н. Зенкин. Він визначив його як "инопространственность", що полягає в тім, що простір представлений як неоднорідне, оскільки в ньому з'являються "протипоставлені один одному ділянки шляхи, границі, силові лінії..." [15, 6]. Така деформація простору веде до його замикання. "Воно, - відзначає дослідник, - як би згортаеться, стискується до розмірів крапки, де вже неможливе вільне життя людини" [15, 7]. Як правило, дія
