Більше того – слід враховувати, що домінуючим ліричним самопочуттям поета була віра і трагізм.

В його віршах поміж рядками ми можемо прочитати його безмежну любов до України, дружини і сина, своїх друзів і мрію, в яку він вірив до кінця своїх днів, мрію в незалежну, багату Україну, через яку він так багато страждав.

Минуть десятиліття. Не буде образу Стуса як особи, не буде його розпинателів, не буде його теперішніх критиків. Дисидентко вивчатимуть в школах з нудних підручників історії і історії літератури, і школярі потай позіхатимуть під розповідь учителя про в’язниці і смерть Стуса. Будуть інші проблеми і інші злоби дня. Але надовго залишиться універсальне, майстерне і щире в поезії Стуса:

Розпросторся, душе моя,

на чотири татамі

і не кулься від нагая

і не крийся руками.

Хай у тебе є дві межі

та середина – справжня.

Листопад – 3 грудня 1984 –

Вересень 1985

Нью-Йорк.

Список використаної літератури:

М. Жулинський “Із забуття в безсмертя”. Київ – “Дніпр” 1990 р.

“Не від любив свою тривогу ранню”. В.Стус – поет, людина. Київ – “Український письменник”. 1993 р.

Д. Стус “Феномен доби: сходження на Голгофу слави”. Київ – “Знання України”. 1993 р.

О.Ю. Орач “Під тягарем хреста” Львів – “Каменяр”. 1991 р.

В. Яременко “Українське слово” Київ – “Рось” 1994 р. (том 3).