урочисто пристроїлася і зложила моєму учителеві вінці заслуги — а учениця якусь там незабудку — тим часом, мій учителю, не говоріть мені компліментів, бо зачну знову гірші вірші посилати».
В 1895 р., коли вже цілих 12 років Франко слідив за моєю творчістю і своїми порадами допомагав мені, — на початку січня пише: «Нових Ваших фрагментів міг би Вам позавидувати кожний із наших живучих поетів; живі, різнородні змістом і тоном, гарні під оглядом форми. Та поки що дозволю собі Вам порадити одно: покиньте перекладати! Пишіть далі оригінальні речі, а в тих оригінальних якнайменше філософуйте, а якнайбільше оповідайте та описуйте. Все те, де Ви, забувшись часом, перестаєте філософувати, а оповідаєте чи то те, що у Вас у душі діється (не те, що в голові думається), або те, що довкола Вас, — виходить дуже гарне».
Франко старався познайомити мене з цінностями світової літератури. Вже тоді, коли приїхав перший раз до мене, — привіз багато книжок. Відтак давав і присилав літературні новинки, а не раз і цілі міхи книжок висилав мені залізницею.
Поради, догани і похвали великого мойого друга сплітались в китицю запашних польових квітів, в котрій були і колючі будяки.
Іван Франко своїм впливом, працею і прикладом виховував ціле молоде покоління, яке за його вказівками пішло на новий шлях.
З гордістю і з радістю згадую про ті хвилини, коли слухала я не тільки письменних рад, але й живого слова з уст великого вчителя, і стала співучасницею його ідейної праці для цілого суспільства...
Спогад
Мене уносить спогад, мов крильми,
і думка білим голубом злітає
із поцілунком на твоє чоло.
І вірю я в грядущеє добро:
над людськістю так щастя завитає,
як у душі моїй тоді, в той день весни.
Юліан Панькевич.
Висновок
Спогади сучасників становлять інтерес не стільки з погляду зовнішньої біографії письменника, скільки як незаміниме джерело пізнання рис його характеру, його творчої манери, художнього доробку і т. п. Виключно влучні і яскраві характеристики І. Франка як людини дають спогади тих діячів культури, що познайомилися або зустрічалися з ним в найактивніші та найплідніші роки його творчої та громадської діяльності.
Сучасників захоплювало благородство і тиха погідливість Каменяра, що поєднувались із гостротою у статтях; багато хто відзначив велику любов письменника до природи і глибоке знання її, любов до ліричних народних пісень, що відчутно вплинули на нього як поета, любов до дітей, глибоке розуміння дитячої психології, вміння серйозно ставитись до запитів дітей та швидко завойовувати в них повне довір'я і міцну приязнь.
Ті коштовні зерна, що містяться у розповідях друзів і знайомих письменника про спосіб його творчої роботи, про живі першоджерела та прототипи деяких тем, мотивів та образів у творчості І. Франка, — є виключно важливими, бо вони ширше відкривають завісу в творчу лабораторію великого українського письменника.
Список використаної літератури:
О.І. Дей. Іван Франко. – К., 1981, с. 5-6.
Спогади про Івана Франка. – К., 1981, с. 115-142.
Кравченко У. Вибрані твори. – К., 1958, с. 442 (лист І. Франка від 4 грудня 1883 року).
Попович К. Спогади про Івана Франка. – Іван Франко у спогадах сучасників, 1956, с. 168.
Кравченко У. Вибрані твори. – К., 1958, с. 444.
Іван Франко у спогадах сучасників, 1956, с. 156.