Навчитись того куховарства,

Вітчизно, тобі уже слід:

На одному боці готовий,

На другім — сирий твій обід.

В той час, як на одному боці

Пиячать, жирують, жеруть, —

На другому боці, Вітчизно,

Сини твої з голоду мруть.

В кого з українських поетів звучать схожі вірші? Найвиразніше — у Шевченка. Пригадаймо: "Ревуть палати на помості, а голод стогне на селі".

Петефі й сам на краю загибелі. Він пішки прямує в Дебрецен, щоб там померти. В цей час народ уже співав його пісні. У видану тоді тритомну збірку угорського фольклору входить один з перших віршів Петефі "Хортобадська шинкарка" як народна пісня. Записуючи її з народних уст, упорядники не знали, що в цей час дебреценські студенти дали її авторові торбу з хлібиною і шматком сала, чабанську ґирлиґу в руки — відбиватися від собак, і вирядили в Пешт востаннє спробувати щастя.

Ось як розповідає про це сам поет: "В одежі, крізь яку світилося моє схудле тіло, пішки, з кількома мідяками в кишені і рукописним томом віршів я пішов у Пешт. Уся моя надія була в цьому томикові. Я думав, якщо продам його, все буде добре, а якщо ні — досить мені, нарешті, голодувати і мерзнути, усе мусить мати свій кінець. Я був жахливо самотній. Гула буря, і я йшов сам один під битким дощем... Сльози замерзли в мене на очах. Я плакав від крижаного вітру й одчаю".

І далі: "Після нестерпно важкої подорожі я через тиждень прийшов у Пешт. Не знав, до кого податися. Ніхто не звертав на мене уваги, нікому не було діла до бідного обшарпаного актора. Я дійшов уже до останньої межі, і тут мене охопила одчайдушна хоробрість: я кинувся до одного з найвидатніших людей Угорщини з таким почуттям, з яким гравець ставить на карту свої останні копійки — життя або смерть".

Шандор Петефі звернувся до "князя угорських поетів" Міхая Верешмарті. І той, послухавши його вірші, сказав:—

Ви єдиний справжній лірик, якого мала будь-коли Угорщина, включаючи й мене самого.

Як справжній поет, він не міг відмовити в допомозі талановитому юнакові. Можливо, він почував те, що висловив Гейне:

Зважай, яких вживаєш слів,

Як приведе нужда важка

В біді до тебе юнака, -

Бо що, коли він син богів?

Верешмарті звернувся за допомогою до товариства робочого люду "Національне коло". Воно фінансувало видання першої книжки Шандора Петефі в 1844 році.

"Кометою злетів він у небо, — згадував сучасник поета, відомий угорський романіст Мор Йокаї, — і, досягнувши зеніту, залишився там, у вишині, не скотився вниз".

Як і творчість кожного великого поета, поезія Шандора Петефі не збірник випадкових віршів, а точний зліпок його великої душі. Петефі — лірик чистої води. В його віршах немає жодного непережитого рядка. На початку чотири стихії, з яких складається його творчість, існують ще кожна окремо: кохання, природа, Батьківщина, воля. Згодом відбувається їх повне злиття — усе палахкотить одним полум'ям.

А в 1847 році у Відні томик віршів Петефі виходить у перекладі німецькою мовою. Гейне від поета в захопленні, порівнює його з Бернсом і Беранже. А ще порівнюють Петефі з самим Гейне, Ленау, Лєрмонтовим, Байроном — найвидатнішими поетами тогочасної Європи. Дуже точно сказав про Петефі Ян Неруда: "Петефі — це діамантова застіжка, яка скріпила угорську літературу зі світовою літературою. У чудової, огняної угорської нації немає більш величнішого сина, ніж він. І в неї не було більш щасливого дня, ніж день, коли народився Петефі... Коли б про цю націю ми не знали нічого і знали тільки вірші Петефі, то цим самим ми доторкнулись би до її найтонших нервів... Як рекомендувати мені вірші Петефі? Поки що я можу сказати тільки одне: якщо хочеш прекрасних романсів—

читай Петефі; хочеш натхненних гімнів Батьківщині—

читай Петефі; хочеш веселих пісень, любовних віршів—

також читай Петефі".

Вчитель, звичайно, не забуде, розкаже і про безпосередню участь Шандора Петефі в березневих подіях угорської буржуазно-демократичної революції 1848 р., а також у боротьбі проти австрійського та російського війська під час захисту завоювань революції влітку 1849 р. Варто сказати й те, що в 1849 р. на Буковині Лук'ян Кобилиця закликав збирати продовольство для угорських революційних військ, із своїми загонами зробив спробу пробитися до угорських революціонерів, серед яких був і батько Петефі, якого поет описав у вірші "Старий прапороносець".

17 травня Шандор Петефі опускає в батьківську могилу й труну з тілом матері. Лихі передчуття не дозволяють йому написати на хресті їхні імена. "Тут спочивають Батько й Мати",— пише він, щоб на випадок поразки революції вороги не поглумилися над ними.

31 липня 1849 року під Шегешваром у зіткненні з російськими козаками армії генерала Паскевича загинув великий угорський поет Шандор Петефі. Місце його загибелі і поховання так і не було знайдено.

На будинку в Марошвашархеї, де Петефі провів останню ніч свого життя, вирізьблено прекрасні слова: "Тут він був ще людиною, звідси вийшов