Після ознайомлення учнів із життєписом поета можна переходити до другої частини домашнього завдання — до порівняння творів Петефі та Шевченка. Вони були синами однієї епохи, схожого світобачення, і через те не могло не бути спільних мотивів у їхній творчості.

Якщо вчитель працює з класом не перший рік і йому вдалося виховати залюблених у літературу учнів, то їм можна дати завдання підготувати реферати на такі теми: "Образ рідної землі в поезії Петефі і Шевченка", "Любов до Батьківщини в творчості Петефі та Шевченка", "Революційна лірика Петефі й Шевченка", "Петефі й Шевченко: як кожного з них на голос не впізнати?"

Звичайно, в позаурочний час учитель дасть короткі консультації.

Щодо образу землі в поезії Петефі й Шевченка, то тут треба підказати, що обидва поети були закохані у степ. В обох — якийсь особливий потяг до безкрайнього простору. У степу Шевченка — синіють поля як море, чорніють козацькі могили, повіває вітер буйний. У степу Петефі "стугонять копита", "чути свист табунщиків", "довгі батоги лящать несамовито". "Шле мені свій усміх степ широкий, що лежить від Тиси до Дунаю", — скаже поет Угорщини, а в іншому творі признається щиро:

Скільки в тім степу краси для мене!

Тут родивсь я, тут мене любили.

Хай же він мене у мить останню

Заколише вічним сном могили.

Ці рядки прямо перегукуються з Шевченковими, із "Заповіту":

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій...

І ще б не забути: у Петефі, як і в Шевченка, природа сприймається через призму широкої народної душі. В обох є справжні шедеври-ідилії. У Шевченка — "Садок вишневий коло хати". В Петефі — "Зимові вечори", "На Батьківщині". Доцільно дати завдання учням для самостійного порівняння цих творів.

Як і Шевченко, Петефі замилований угорською родиною, тим тихим людським щастям, яке розцвітає в ній під покровом любові і взаємної поваги. У перших двох строфах його "Зимових вечорів" змальовано "рухомий" пейзаж: відійшло літо. Все відійшло: і райдуга, окраса виднокругу, і шум струмка, і метелик з лугу. "Земля, немов жебрачка та, старечі Рядном снігів укрила темні плечі", "Що ж діяти людині в цю сувору Холодну та сумну зимову пору?" А далі — ідилічна картина щасливої угорської родини:

Щасливий той, хто в цю лиху годину

Під теплий дах зібрав свою родину!

Щасливий той, хто жінку й діти має!

Коли родина ввечері збереться

І хмиз сухий у грубі запалає, -

Мала хатина замком нам здається,

А слово, вимовлене в ці хвилини,

Від серця щирого до серця лине.

Щодо патріотичної та революційної лірики Петефі, то варто взяти для порівняння з віршами Шевченка такі твори: "Патріотична пісня", "Алфельд", "Життя і смерть", "Проти королів", "Пізнайте мене", "Угорський дворянин", "Мої пісні", "Я мрію про криваві дні", "Коли ти муж, — будь мужнім", "Палац і халупа", "Поетам XIX століття", "Я мадяр", "Битву я на думці маю", "Героям балачок", "Доки ж спати, краю мій?", "Магнатам", "Національна пісня", "Мадярем знову став мадяр", "1848", "Повісьте королів", "В новорічний день 1849 року" та ін. Звичайно, учень, готуючи реферат, візьме не всі із названого. Головне, щоб він відчув спільність мотивів патріотичної та революційної лірики обох велетнів поезії.

А ось щодо останньої теми, про особливості голосу кожного з поетів, то варто наголосити хоча б на двох яскравих барвах. Шевченко в своїй поезії стриманіший, сумніший, його не покидає шекспірівський трагізм. Шандор Петефі — завжди налаштований на активну дію, на швидкий відгук із сарказмом або гумором, тому окремі його твори нагадують побутові замальовки — легкі, повні життя ("Хортобадська шинкарка", "Вовча пригода", "Клин клином", "Молодий наймит", "Ґазда Амбруш" та ін.). Є щось у Ш.Петефі від філософії східного поета Омара Хайяма...

Другий урок доцільно провести у формі семінарського заняття. Виступи учнів з рефератами слід доповнити читанням віршів Петефі напам'ять. Тоді це буде справжнє свято поезії Шандора Петефі, та ще й у зіставленні з творчістю Тараса Шевченка.