Твори Коцюбинського в зарубіжній критиці

Останнім часом фонди Чернігівського літературно-меморіального музею М. М. Коцюбинського збагатилися цікавими матеріалами, які свідчать про обізнаність за рубіжних читачів з творчістю великого українського письменника-гуманіста.

Відомо, що в 1909 році у Відні вийшла збірка творів М. Коцюбинського в перекладі на німецьку мову Вільгельма Горошовського під назвою «Pro bono publico». До цієї збірки увійшли такі твори письменника: «Для загального добра», «Під мінаретами» та «На віру».

Широкі читацькі кола Західної Європи радо зустріли книжку, вихід її було відзначено в багатьох газетах Німеччини, Австро-Угорщини, Швейцарії, Чехії, Англії та Франції.

Музеєві пощастило одержати 11 мікрофільмів з текстами рецензій на цю збірку, а також повідомлення про те, що готуються ще 11 мікрофільмів.

В белетристичному додатку під назвою «Feirabend» до газети «National Zeitung» від 10 червня 1909 року, надісланому музеєві Базельською університетською бібліотекою з Швейцарії, в розділі «Огляд книг» вміщено рецензію за підписом R. А.

Починається вона повідомленням про вихід українських новел Михайла Коцюбинського, які видано у Відні в 1909 році накладом Карла Конегена (Ернст Штульпнагель). Далі автор рецензії пише: «В наш вік точиться велика визвольна боротьба. Пригноблені стани і нації прагнуть звільнитися від своїх гнобителів. Нація, що нараховує 30 млн. чоловік, які живуть в Австрії й у Росії, - українці (в Австрії їх називають русинами), нація, про існування якої ми, західні європейці, до цього часу ледве мали уявлення, виступає перед нами повна могутнього власного життя і відкриває нам свою велич і красу в оригінальних та прекрасних творіннях мистецтва.

Так, розглянутий том містить 3 витончені, живі новели уславленого українського письменника Михайла Коцюбинського, що живе в Чернігові».

В газеті «Basler Volksblatt» від 28 березня 1909 ро ку читаємо: «Нам не зовсім зрозуміло, як поставлено» питання в передмові (до збірника «Pro bono publico» -І. К.), чому до цього часу не перекладено жодної книж ки з української. За останній час є кілька перекладів поетичних і прозаїчних творів молодої української літератури. Якщо історія великоруської літератури, за Олександром Герценом, була переліком мучеників або списком арештантів, то ці гіркі слова в повній мірі стосуються і до носіїв нової української літератури в Росії. Найбільш видатного з українських поетів Тараса Григоровича Шевченка було віддано у солдати, а кращий знавець українського народу Драгоманов помер у вигнанні. Може, нова конституція царського уряду дарує свободу переслідуваній літературі?

У премійованому оповіданні «Під мінаретами» Коцюбинський вводить нас в гущавину боротьби між молодими і старими течіями в ісламі.

...В першому оповіданні «Pro bono publico», - відмічає далі рецензент, - змальовано боротьбу румунського селянства з сучасною державою. Невимовні страждання приносить Замфіру Нерону руйнування його виноградника, ураженого філоксерою. Тільки завдяки його добрій дружині Маріорі він не стає румунським Михаелем Кольхаазом.... Тут Коцюбинський показав себе не тільки як гострий, але й глибокий спостерігач, що вміє вловити плинні настрої душі і передавати їх з живою вірогідністю.

Крім великої їхньої художньої значущості, ці новели є цікавими документами для розкриття глибин душі народів, про які він розповідає».

Австрійська преса відгукнулась на збірку оповідань Коцюбинського багатьма рецензіями, з яких музеєві вдалось одержати вісім - з Віденської університетської бібліотеки.

З газети «Neues Wiener Tagblatt» («Нова Віденська щоденна газета») від 3.V.1909 року у розділі «Litera rische Rundschau» (Літературний огляд) дізнаємось, що «погноблені царизмом на протязі століть українці тільки недавно почали усвідомлювати свою національну особливість». «Чи мають вони також власний літературний колорит?» - запитує автор статті.

«— На це питання не можна ще відповісти ствердно з наявних новел, з якими Михайло Коцюбинський, один з найвидатніших письменників молодої української лі тератури, вперше виступає перед німецькою публікою.

Він має спільну з російськими письменниками пластику зображення і тонке відчуття природи і так само глибокий психологічний аналіз... Отож у всякому разі не буденна художня натура».

Віденський часопис «Даs Wissen fur Alle» (Знання для всіх»), 1909 р. №-25, відзначає: «Книга є цікавою спробою познайомити німецьку публіку з українською літературою, і вибрані новели безперечно талановиті... Особливо перша новела з її захоплюючим описом природи й виразним змалюванням боротьби, яку веде уряд у Бессарабії проти філоксери в атмосфері відчаю виноградарів...».

Не менш цікаву рецензію на цю збірку надрукувала газета «Wiener Abendpost» («Віденська вечірня пошта») від 1 травня 1909 року.

«Автор перебуває в першій і останній новелах цілком в оточенні своєї батьківщини...» - відмічає рецензент. Аналізуючи новелу «Під мінаретами», він зупиняється на тяжких умовах життя татар у царській Росії. «В новелі «Для загального добра», - продовжує автор рецензії, - описується горе, яке спіткало власника виноградинка, зараженого філоксерою. Перевага цієї новели полягає в захоплюючому описі природи і в художній об'єктивності, за якою відчувається горе селянина і повага до нього...».

З нещодавно прибулих 5 мікрофільмів рецензій з віденських газет зараз готуються фотовідбитки та переклади.

Мюнхенська «Bauensche Staatsbiblfothek» («Селянська державна бібліотека») радо відгукнулась на прохання музею та надіслала рецензію на збірку Коцюбинського в журналі «Даs Wissen fur Аllе».

На цьому перелік рецензій не закінчується. Одержано мікрофільм з рецензії на збірку «Pro bono publico», вміщеної в газеті «Londoner General Anzeiger» («Лондонський загальний покажчика) від 9 червня 1909 року, з відділу друкованих книг Британського музею у Лондоні.

З західнонімецької бібліотеки Марбург-Лан нас ласкаво повідомили про те, що для музею готують два мікрофільми з статей, вміщених у «Ессенській народній газеті» за 13 квітня 1913