Розділи 10-12 містять молитвенні формули, що відображають культ вогню, води, землі, тварин, дерев, рослин, а також різноманітні очисні молитви.

У “Вендідаді” в ряді випадків цитуються “Гати”. Наприклад, в розділі 10 четвертий вірш складається з цитат витримок “Ясни”: 28.1; 355.2, 8; 39.4; 41.3, 5; 43.1; 47.1; 51.1; 53.1. Суцільно з цитат із “Ясни” складається також восьмий вірш цього розділу (27.14; 33.11; 35.5; 53.9).

В розділах 13-14, що викладають ритуальні принципи, представляють інтерес заклики до поклоніння собаки і земледільців-скотоводів.

Розділи 15-16 знову заповнені формулами, що повторюються, і принципами про чистоту, які займають в зороастрійському кодексі одне з п’яти гріхах, причому в числі найважчих поруч з порушенням жіночої чистоти признається поранення собаки, давання їй їжі, яка не підходить. Тут знову знайшли своє відображення не тільки відголоски тотемістичного культу, оскільки погляди осілих племен на укріплення господарства, тваринництва.

Розділ 17 – найнудніші принципи про догляд за нігтями і волоссям, однак цікаві, оскільки, наприклад, і в старому таджикському побуті зберігалось шановне відношення до нігтів і волосся, приписування їм парціальної душі і магічної ролі.

В розділі 18 (про показне і істинне благочестя) цікаве згадування про культу посланця Ахура-Мазди – благовісника Сраоші і про його птаха – кугута.

Виклад стає більш динамічним і захоплюючим, хоча і залишається суті жрецьким, в розділі 19. Тут розповідається про спробу Ахра-Манью, дева девів ( з півночі), за допомогою дева Брехні-Друджа знищити – вбити або спокусити – Заратустру. На допомогу приходить Ахура-Мазда. Приводиться молитвенні звертання до безкінечного часу Зурван (зурван акарана, 19.16). Далі усі сили Добра, і матеріальні і духовні, змішуються: повітря, вітер, фраваші, Мітра, Сраоша, води, рослини, Амеша-Спента, впливаюче слово (Мантра Сперта), міфічна риба Кара (19.42), небо, озера і т.д. В цьому особливо відчуваються ранні уявлення про нерозривність конкретних і абстрактних духів і предметів. В цьому розділ (19.29-30) розповідається, як душі померлих доходять до моста Чінвад. Сюди приходить прекрасна, бадьора, висока діва. Вона опускає зловредні душі людей в темряву; душі ж праведників проводить через міст Чінвад на сторону гір Хара. Вони йдуть в Гаронману (Помешкання Пісно співання, помешкання богів). Далі говориться про спілкування їх з божествами і т.д.

В заключних розділах представляє інтерес: в 20-му розповідь про Тріта, першому лікарі з людей-першозаконників (Парадата; тадж. Пешдодійон), і про подолання хвороб і чар чаклунів і відьом (паіріка); в 21-му – молитви і восхвалянню священного бика, хмар, сонця, місяця, зір, гір Хара, безмежного світла; в 22-му – яскравий опис боротьби Ахура-Мазди з Анхра-Манью і звертання Мазди за допомогою до Заратустри.

Закінчується книга словами: “Є тільки один шлях, це шлях праведності (Аша, Арта), все решта – бездоріжжя”. Так підсумовується одна з основних ідей Авести – протиставлення служителя праведності (ашаван, артаван) служителю Брехні (друджван). Подібною ж сентенцією закінчуються і “Вісперед” і “Ясна” (“Ясна” 72.11).

“Вісперед” (среднеперс. “Віспрат” – цілком жрецька, молитовна книга, дещо подібна на старозавітну книгу “Левіт”, яка складається з 24 розділів, в який на відміну від “Вен діда” і “Ясни” ім’я Заратустри зустрічається рідко (4.2; 11.19; 12.1; 13.1; 15.1; 26.2). “Вісперед” – це доповнення до “Ясни”, її пізніша частина, що восхваляє уже і самі “Гати”, які входять в “Ясну”.

“Ясна”, найбільш об’ємна частина Авести, може розглядатися як така, що складається з трьох частин (перша – розділи 1-27; друга – 28-53; третя – 54-70) і 71-72-а – заключні розділи.

В першій частині, яка містить молитви і славослов’я Ахура-Мазді, Амеша-Спента і безкінечному реєстру благих істот, особливо привертають увагу деякі розділи.

Так, розділ 9 повідомляє про те, як Хаома приходить до Заратустрі і просить про благодіяння – прийняти його до печери. Далі говориться про перших людей, служителях храму Хаоми, з яких четверта людина, Порушаспа, є батьком Заратуштри.

По суті, цей розділ “Ясни”, присвячений одному божеству – Хаомі, по своєму характеру, більше підходить на яшти.

Розділі 10-11, ніби завершують розділ 9, містять славослов’я Хаомі і трьом чистим істотам – бику, коню, Хаомі.

Розділ 12 – продовження (починаючи з розділу 11.17-19) викладення зороастійського символу віри (“фраоретай”; див. “Ясна” 13.8), направленого проти девів, містить восхваляння божест триєдинства: благої думки, слова і діла. Ахура, говориться тут, створив бика і першородну чисту людини. Рід царів, які згадуються, Каві-Віштаси (“Кешиди” у Фірдоусі) і перші послідовники Заратустри: Фрашаотра і Джамаспа. Викладається також ідея приходу Саошьянта (месії).

З різних молитовних формул слід зазначити наступне в розділі 19 – молитві “Ахуна-Варья” (йата аху ваірйо – перша з молитов, рівна по святості “Гатам”); в в розділах 22 і 26 – славослов’я в честь духі предків – фраваші (що нагадує “Фравадін-яшт).

Друга частина “Ясни” містить п’ять груп гат і, таким чином, є однією з іншої частин Авести.

Розділи 28-34. “Гата ахунаваіті”, в тому числі відомий 30-й розділ про виникнення Добра і Зла і вічної боротьби між ними.

Розділи 35-41. “Ясна Хаптанхатай” (“Семіглан”), прирівнюється до “Гатам”, в тому числі розділ 39 – схвалення Душі Бика (Геуш-Урван) і Творця Бика (Геуш-ташан).

Розділ 42 – восхваляння вод, гір, землі і неба, риби Васі, віслюка Хара, моря Ворукаша, рослин хаома та ін.

Розділи 43-4. “Гата ушваіті”, в тому числі натхненно-поетичні молитви Заратушри “Куди тікати?” (розділ 46).

Розділ 47-50. “Гата сперта маінйну”. Про моральні зобов’язання, про загробне